≤сторичний розвиток рослинного св≥ту
≈волюц≥йне вченн¤ переконливо доводить, що вс≥ жив≥ ≥стоти, ¤к≥ Ї на «емл≥, виникли в результат≥ тривалого ≥сторичного розвитку. Ќаукою беззаперечно встановлено, що орган≥чний св≥т розвивавс¤ поступово: в≥д найпрост≥ших форм до високо орган≥зованих, в≥д прим≥тивних до б≥льш досконалих ≥ спец≥ал≥зованих. –озвиток та ускладненн¤ рослинних ≥ тваринних форм в≥дбувалис¤ в т≥сному взаЇмозв'¤зку з≥ зм≥ною середовища њхнього ≥снуванн¤. ѕри цьому пор¤д з поступовими тривалими зм≥нами середовища ≥ в≥дпов≥дним поступовим розвитком рослинного й тваринного св≥ту на поверхн≥ «емл≥ в≥дбувались ≥ б≥льш р≥зк≥ й раптов≥ зм≥ни (наприклад, горотворн≥ процеси, тектон≥чн≥ коливанн¤, землетруси тощо), котр≥ здеб≥льшого спричин¤лис¤ й до р≥зких ¤к≥сних зм≥н в еволюц≥йному процес≥, до стрибк≥в, п≥д час ¤ких жива матер≥¤ дос¤гала вищого ступен¤ розвитку; орган≥зми зазнавали пом≥тних ¤к≥сних зм≥н у зв'¤зку з житт¤м у новому середовищ≥.
ƒонин≥ точно не встановлено, коли саме з'¤вилис¤ перш≥ рослинн≥ орган≥зми на «емл≥ ≥ ¤кими вони були, проте б≥льш≥сть палеонтолог≥в (ѕалеоботан≥ка вивчаЇ рештки колишн≥х рослин, ¤к≥ збереглис¤ в земн≥й кор≥, ≥ даЇ у¤вленн¤ про ≥стор≥ю рослинного св≥ту) ≥ б≥олог≥в вважаЇ, що це були автотрофн≥ форми, здатн≥ живитис¤ самост≥йно. «розум≥ло, що найдавн≥ш≥ перв≥сн≥ форми, ¤к≥ були родоначальниками рослин ≥ тварин, не збереглис¤: вони зникли безсл≥дно. “≥льки з к≥нц¤ архею в≥дом≥ вже палеонтолог≥чн≥ знах≥дки у вигл¤д≥ особливих ≥нкрустованих трубочок, котр≥ одн≥ вчен≥ вважають рештками зал≥зобактер≥й, ≥нш≥ Ч синьозелених водоростей. ѕодальший розвиток рослинного св≥ту можна простежити на фон≥ ≥стор≥њ розвитку «емл≥, ¤ку представл¤ють звичайно у вигл¤д≥ посл≥довних геолог≥чних ер; ера, в свою чергу под≥л¤Їтьс¤ за часом на пер≥оди, пер≥оди Ч на епохи, епохи Ч на в≥ки ≥ т. д. ожн≥й ер≥ властив≥ певн≥ осадов≥ породи, ¤к≥ за характером нашарувань под≥л¤ють на системи, в≥дд≥ли, ¤руси та зони.
“аким чином, в≥дпов≥дно до геохронолог≥чних фаз ≥стор≥њ «емл≥, флора ≥ рослинн≥сть зазнавали безперервних зм≥н. Ќа окремих етапах розвитку «емл≥ то з'¤вл¤лис¤, то зникали ц≥л≥ класи рослин, а часом ≥ флори континент≥в. “ак, зникла колись поширена флора рин≥оф≥т≥в, ¤ка була вих≥дною майже дл¤ вс≥х ≥нших груп вищих рослин. ѕовн≥стю вимерли класи ≥ пор¤дки колись могутн≥х деревовидних леп≥додендрон≥в, сиг≥л¤р≥й, калам≥т≥в та ≥н., що стали основою кам'¤новуг≥льних в≥дклад≥в. ƒревн≥ деревовидн≥ кордањти, нас≥нн≥ папорот≥, бенетити ≥ кейтон≥Їв≥ також нин≥ в≥дом≥ т≥льки ¤к викопн≥. Ќа зм≥ну вимерлим класам ≥ пор¤дкам рослин з'¤вилис¤ нов≥ класи, пор¤дки ≥ родини, б≥льш пристосован≥ до зм≥нених умов. ”насл≥док природного добору вош≥ вижили ≥ заповнили майже вс≥ материки та водн≥ басейни.
ќгл¤даючись на минуле рослинного св≥ту, можна накреслити так≥ основн≥ етапи його розвитку, в≥дпов≥дно до геохронолог≥чних фаз «емл≥:
час водоростей Чк≥нець архею, протерозой, особливо палеозой ≥ п≥зн≥ш≥ пер≥оди:
час рин≥оф≥т≥в Ч к≥нець силуру, особливо девон, початок карбону;
час плаунопод≥бних, хвощепод≥бних та папоротепод≥бних Ч девон, особливо карбон ≥ п≥зн≥ш≥ пер≥оди;
час голонас≥нних Ч карбон, особливо мезозой ≥ п≥зн≥ш≥ пер≥оди;
час покритонас≥нних, або кв≥ткових,Ч з к≥нц¤ юри (можливо, ≥ значно ран≥ше), крейд¤ний, третинний ≥ особливо четвертинний пер≥оди.
|
|
|
|
