Інжир

Інжир - деревовидна рослина з великими розсіченими на 3-5 лопатей і зазубреними з країв листками.

Фігове дерево є дводомною рослиною. Чоловічі та жіночі квітки містяться у своєрідних суцвіттях - сиконіумах, що формуються в пазухах листків. Суцвіття мають м'ясисті стінки, які утворюють грушоподібні супліддя з порожниною усередині. У суцвіттях інжиру є три типи квіток: довгоматочкові (жіночі), короткоматочкові (галові) і тичиночкові (чоловічі). Порожнина жіночого суцвіття заповнена дрібними довгоматочковими квітками з п'ятипелюстковим віночком, які після цвітіння утворюють безліч зав'язей. Чоловічі суцвіття ззовні подібні до жіночих, однак всередині порожнини мають галові й тичинкові квітки. Галові квітки призначені для кладки в їх зав'язь яєчок інжирової оси - бластофаги і розміщені у глибині порожнини.

Процес запилення і зав'язування плодів інжиру дуже своєрідний. Окремі сорти можуть утворювати супліддя без запилення, інші - навпаки, потребують обов'язкового запилення. Є проміжні сорти: їх супліддя першої генерації можуть розвиватися без запилення, а суцвіття, що цвітуть повторно, потребують обов'язкового запилення.

В залежності від будови квіток, опилення і плодоношення сорти інжиру поділяють на чотири групи:

1) звичайні фіги, що не потребують запилення (Кадота, Муасон, Сари-Інжир, Чапла, Далматський та ін.);

2) фіги смирнського типу, що потребують обов'язкового запилення суцвіть першої і другої генерацій (Комуна, Коссаба, Калімірна);

3) фіги проміжного типу, що займають проміжне місце між двома першими типами (Джентиль, Бланнет, Сан Педро та ін.);

4) каприфіги, що мають в одному суцвітті тичинкові й галові квітки, а плоди дають тільки у другому поколінні.

Плодоношення інжиру настає здебільшого на другий рік після живцювання. А вступивши в фазу активного плодоношення, рослини дають два врожаї за сезон. Перший урожай формується зі сплячих зимових суплідь і дозріває наприкінці червня. Надалі пагони активно ростуть, і в середині серпня на інжирі з'являються супліддя другого врожаю. Дозрівають вони наприкінці червня.

Для вирощування у кімнатних умовах необхідно добирати самозапильні сорти інжиру: Далматський, Білий адріатичний, Муасон (Кримський чорний), На-політано, Кадота, Чапла, Сочинський-7, Гігантський київський.

Найурожайнішими і найбільш морозостійкими виявилися сорти: Далматський з плодами масою до 180 г, Кадота і Чапла - до 100-150 г, Білий адріатичний - до 80 г. Морозостійкі сорти інжиру витримують морози до -20°С.

Найбільшими плодами масою до 250 г можуть порадувати нові сорти Гігантський київський жовтий і Гігантський київський фіолетовий.

Далматський. Самоплідний сорт, дає два врожаї на рік. Дерева середньорослі, крона широка, при-плюснута, сильнорозлога. Листки 5-7-лопатеві. Плодоносити починає на другий рік після садіння живцем. Суцвіття першої генерації зацвітають у другій декаді травня, а плоди достигають у середині липня. Суцвіття другої генерації зацвітають у середині липня, достигають плоди на початку вересня. Плоди першого врожаю вузькогрушоподібні, асиметричні, масою до 180 г (10 х 7 см). Шкірочка жовтувато-зелена, м'якуш малиновий. Плоди другого врожаю масою до 90 г.

Кадота. Самоплідний сорт. Дерева середньорослі з широкими, розлогими, пірамідальними кронами. Листки 3-5-лопатеві. Вступає в плодоношення на другий рік після садіння живцем. Квітує у першій декаді липня, достигають плоди на початку вересня. У пазусі кожного листка закладається, зазвичай, ростова й дві квіткові бруньки. Плоди масою до 100 г (6x5 см), овальноокруглі, завужені до плодоніжки. Шкірочка темно-зелена, м'якуш рожевий.

Наполітано. Самоплідний сорт з двома врожаями. Дерева сильнорослі з округлою, широкою і густою кроною. Листки 5-лопатеві. Вступає в плодоношення на другий рік. Суцвіття першої генерації зацвітають у другій декаді травня, достигають плоди у середині липня. Суцвіття другої генерації з'являються на початку липня, достигають плоди - на початку вересня. Плоди першої генерації грушоподібні з товстими шийками масою до 100 г (9 х 6 см). Шкірочка світла,жовтувато-зелена, м'якуш яскраво-рожевий. Плоди другої генерації масою 60 г.

Муасон (Кримський чорний). Самоплідний сорт з двома врожаями на рік. Дерева сильнорослі з округлою кроною. Листки 5-лопатеві. Плодоносити починає на другий рік. Суцвіття першої генерації зацвітає у другій декаді липня, плоди достигають на початку вересня.

Плоди першої генерації асиметричні, овально-грушоподібні, масою до 60 г (8 х 5 см). Шкірочка синьо-фіолетова, м'якуш темно-малиновий. Плоди другої генерації масою до 40 г.

Протягом вегетації, з січня аж до жовтня, рослині необхідна велика кількість води. До вологості повітря інжир менш вибагливий.

Листопад починається переважно в жовтні і триває недовго. З 15 листопада до 25 грудня у рослини період спокою. Взимку інжир потребує зниження температури навколишнього середовища. Підливають інжир взимку дуже рідко, що земля не перетворилася на пил.

Хоча інжир - рослина світлолюбна, він непогано зростає і в затінку. Але для достигання плодів, звісно, потрібне сонячне освітлення, тому в період плодоношення рослина має бути добре освітлена.

Після кожного пересаджування в свіжопідготованій землі поживних речовин йому вистачає лише на 2-3 місяці. Підживлюють інжир здебільшого в період росту: з часу початку набубнявіння бруньок (приблизно 10-15 січня), кожних 15 днів чергують елементи живлення. Спочатку вносять переброджений розчин гною (0,5 кг гною на 1 л води) і розведений водою у співвідношенні 1:10. Наступне підживлення - фосфорне (7г суперфосфату на 1 л води); для ліпшого розчинення гранул, розчин можна перекип'ятити. Далі вносять калійні добрива у вигляді водної витяжки попелу (1 чайна ложка попелу на 1 л води), попередньо відстояної протягом доби. Можна просто розсипати попіл на поверхню грунту шаром у 0,5 см і перемішати з його верхнім шаром землі. Двічі за вегетаційний період варто внести розчин мікродобрив. У період зимового спокою інжир ліпше не підживлювати взагалі.

У фазі спокою (з 1 листопада по 1 лютого) інжир підживлювати добривами не слід, а поливати водою рідко, в міру підсихання верхнього шару ґрунту в горщику, але все ж таки не пересушуючи ґрунт.

Щоб виросло красиве плодоносне деревце, необхідно формувати крону інжиру. Маючи значну силу росту, він дає мало бокових гілок. У кімнаті інжир краще вирощувати у формі куща на дуже низькому штамбі. Для цього саджанець перший раз прищипують над п'ятим листком, а пізніше кожну ростучу молоду гілку вкорочують (прищипують) над сьомим листком. Гілки, що ростуть углиб загущеної крони, а також ті, що заважають росту інших гілок, вирізують на кільце.

Молоді рослини пересаджують щороку, а дорослі (старші двох років) - раз на два роки, збільшуючи кількість дернової землі в ґрунтосуміші. Максимальний об'єм горщика для кімнатного інжиру 8-10 л. Після досягання цього об'єму рослину в подальшому не пересаджують, а тільки удобрюють.

До початку вегетації, коли рослина ще не має листя, а бруньки не починають збільшуватися, треба нарізати кілька живців завдовжки 12-15 см. Промокальним папером збирають молочний сік, що виступає на зрізі. Живці зрізувати дуже гострим ножем. Відтак їх витримують 8-10 годин у сухому прохолодному місці, щоб підсушити зріз. Але й можна, не збираючи сік після зрізування, поставити живці на добу у розчин гетероауксину (1 таблетка на 1 літр води) чи іншого стимулятора росту.

Висаджують саджанці інжиру в вазонах діаметром 9-15 см.У них насипають прожарений річковий пісок і висаджують живці ( по 2-3 у кожен). Відтак їх підливають теплою водою (20-25 С) та накривають скляною банкою. Протягом 25-30 днів утворюється калюс, а згодом з'являються молоді корінчики.

Щоб пришвидшити укорінення живців, вазони з ними можна помістити у кімнатну тепличку, в якій температуру грунту слід підтримувати на рівні 23-25 С. В результаті термін вкорінення можна скоротити до 10-14 днів.

Висаджують живці в спеціально підготовлений грунт, що складається з листяного перегною, деревної землі, торфу та річкового піску ( у співвідношенні 2:2:1:1).

Коли вазон виявиться замалим для деревця, його найліпше пересаджувати у великий дерев'яний конусоподібний кадівб. У ньому воно може рости 5-7 років.

Пошкоджується щитівкою, мучнистим червцем, павутинним кліщем.

Вирощують у середньо- і великогабаритний приміщеннях.

Інші рослини (І)

На головну