ёрський пер≥од
”перше в≥дклади цього пер≥оду були знайден≥ в ёрах (гори в Ўвейцар≥њ ≥ ‘ранц≥њ), зв≥дси ≥ походить назва пер≥оду. ёрський пер≥од д≥литьс¤ на три в≥дд≥ли: лей¤с, догер ≥ мальм.
¬≥дклади юрського пер≥оду досить р≥зноман≥тн≥: вапн¤ки, уламков≥ породи, сланц≥, магматичн≥ породи, глини, п≥ски, конгломерати, сформован≥ в найр≥зноман≥тн≥ших умовах. ƒуже поширен≥ осадочн≥ породи, ¤к≥ м≥ст¤ть багато представник≥в фауни ≥ флори.
≤нтенсивн≥ тектон≥чн≥ рухи наприк≥нц≥ тр≥асового ≥ на початку юрського пер≥оду спри¤ли поглибленню великих заток, ¤к≥ поступово в≥дд≥лили јфрику ≥ јвстрал≥ю в≥д √ондвани. ѕоглибилас¤ затока м≥ж јфрикою й јмерикою. ” Ћавраз≥њ були сформован≥ западини: Ќ≥мецька, јнгло-ѕаризька, «ах≥дно-—иб≥рська. јрктичне море залило п≥вн≥чне узбережж¤ Ћавраз≥њ.
≤нтенсивний вулкан≥зм та горотворн≥ процеси зумовили формуванн¤ ¬ерхо¤нськоњ складчастоњ системи. ѕродовжували формуватис¤ јнди та орд≥льЇри. “епл≥ морськ≥ теч≥њ дос¤гли арктичних широт. л≥мат став теплим ≥ вологим. ѕро це св≥дчать велике поширенн¤ коралових вапн¤к≥в ≥ рештки теплолюбноњ фауни й флори. «овс≥м мало в≥дклад≥в сухого кл≥мату: лагунних г≥пс≥в, анг≥дрит≥в, солей ≥ червоних п≥сковик≥в. ”же ≥снувала холодна пора року, але вона характеризувалас¤ лише зниженн¤м температури. Ќе було н≥ сн≥гу, н≥ льоду. л≥мат юрського пер≥оду залежав не т≥льки в≥д сон¤чного св≥тла.
„исленн≥ вулкани, виливи магми на дн≥ океан≥в п≥д≥гр≥вали воду й атмосферу, насичували пов≥тр¤ парою води, ¤ка пот≥м, випадаючи дощами на сушу, бурхливими р≥ками ст≥кала в озера й океани. ѕро це св≥дчать численн≥ пр≥сноводн≥ в≥дклади: б≥л≥ п≥сковики, ¤к≥ чергуютьс¤ з темними суглинками.
“еплий ≥ вологий кл≥мат спри¤в розкв≥ту рослинного св≥ту. ѕапоротепод≥бн≥, цикадов≥, хвойн≥ утворювали велик≥ болотист≥ л≥си. Ќа узбережж≥ росли араукар≥њ, туњ, цикадов≥. ѕапорот≥ й хвощ≥ утворювали п≥дл≥сок. ” нижн≥й юр≥ на вс≥й територ≥њ п≥вн≥чноњ п≥вкул≥ рослинн≥сть була досить одноман≥тною. “а вже починаючи ≥з середньоњ юри, можна визначити два рослинних по¤си: п≥вн≥чний, де переважали г≥нкго ≥ трав'¤нист≥ папорот≥, ≥ п≥вденний з бенетитами, цикадовими, араукар≥¤ми, деревовидними папорот¤ми.
’арактерними папорот¤ми юрського пер≥оду були матон≥њ, ¤к≥ й дос≥ збереглис¤ на ћалайському арх≥пелаз≥. ’вощ≥ й плауни майже не в≥др≥зн¤лис¤ в≥д сучасних. ћ≥сце вимерлих нас≥нних папоротей ≥ кордањт≥в займають саговники, ¤к≥ й тепер ростуть у троп≥чних л≥сах.
ƒуже поширен≥ були також г≥нкгов≥. њх лист¤ поверталос¤ до сонц¤ ребром ≥ нагадувало величезн≥ в≥¤ла. ¬≥д ѕ≥вн≥чноњ јмерики ≥ Ќовоњ «еланд≥њ до јз≥њ ≥ ™вропи росли густ≥ л≥си хвойних рослин Ч араукар≥й ≥ бенетит≥в. «'¤вл¤ютьс¤ перш≥ кипарисов≥ ≥, можливо, ¤линов≥.
ƒо представник≥в юрських хвойних належить також секвой¤ Ч сучасна велетенська кал≥форн≥йська сосна. Ќин≥ секвойњ збереглис¤ т≥льки на “ихоокеанському узбережж≥ ѕ≥вн≥чноњ јмерики. «береглис¤ окрем≥ форми ще давн≥ших рослин, наприклад глосоптерис. јле таких рослин небагато, бо њх вит≥снили досконал≥ш≥.
“ривав цей пер≥од 55 млн. рок≥в.
ѕо¤ва ≥ розвиток рослин на «емл≥
|
|
|
|
