ам'¤новуг≥льний пер≥од
” в≥дкладах цього пер≥оду знаход¤ть величезн≥ поклади кам'¤ного вуг≥лл¤. «в≥дси виникла й назва пер≥оду. ™ ще ≥нша назва Ч карбон.
ам'¤новуг≥льний пер≥од д≥литьс¤ на три в≥дд≥ли: нижн≥й, середн≥й ≥ верхн≥й. ” цей пер≥од в≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни ф≥зико-географ≥чних умов. ≥лька раз≥в м≥н¤лис¤ обриси материк≥в ≥ мор≥в, виникали нов≥ г≥рськ≥ хребти, мор¤, острови. Ќа початку карбону спостер≥гаЇтьс¤ значне опусканн¤ суш≥. ћоре затопило значн≥ площ≥ јтлант≥њ, јз≥њ, √ондвани. «меншилис¤ площ≥ великих остров≥в. «никли п≥д водою пустин≥ п≥вн≥чного континенту. л≥мат став дуже теплим ≥ вологим.
” нижньому карбон≥ починаЇтьс¤ значний горотворний процес: формуютьс¤ јрдени, √арц, –удн≥ гори, —удети, јтласьк≥ гори, јвстрал≥йськ≥ орд≥льЇри, «ах≥дно-—иб≥рськ≥ гори. ћоре в≥дступаЇ.
” середньому карбон≥ суша знову опускаЇтьс¤, але значно менше, н≥ж у нижньому. ” м≥жг≥рних улоговинах нагромаджуютьс¤ потужн≥ товщ≥ континентальних в≥дклад≥в. ‘ормуЇтьс¤ —х≥дний ”рал, ѕенн≥нськ≥ гори.
” верхньому карбон≥ море знову в≥дступаЇ. «начно зменшуютьс¤ внутр≥шньоконтинентальн≥ мор¤. Ќа територ≥њ √ондвани виникають велик≥ льодовики, в јфриц≥ й јвстрал≥њ Ч дещо менш≥.
” к≥нц≥ карбону в ™вроп≥ й ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ кл≥мат зм≥нюЇтьс¤, стаЇ частково пом≥рним, а частково жарким ≥ сухим. ” цей час формуЇтьс¤ ÷ентральний ”рал.
ћорськ≥ осадочн≥ в≥дклади кам'¤новуг≥льного пер≥оду представлен≥ головним чином глинами, п≥сковиками, вапн¤ками, сланц¤ми ≥ вулканогенними породами. онтинентальн≥ Ч переважно вуг≥лл¤м, глинами, п≥сками та ≥ншими породами.
ѕосилена вулкан≥чна д≥¤льн≥сть у карбон≥ спричинила насиченн¤ атмосфери вуглекислим газом. ¬улкан≥чний поп≥л, ¤кий Ї чудовим добривом, зробив родючими карбонов≥ ірунти.
“еплий ≥ вологий кл≥мат панував на материках тривалий час. ”се це створило надзвичайно спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку наземноњ флори. —еред вищих рослин кам'¤новуг≥льного пер≥оду були кущ≥, дерева ≥ трав'¤нист≥ рослини, житт¤ ¤ких було т≥сно пов'¤зане з водою. –осли вони переважно серед величезних бол≥т та озер, поблизу солонуватоводних лагун, на узбережж¤х мор≥в, на вологому мулистому ірунт≥. —пособом житт¤ нагадували сучасн≥ мангров≥, ¤к≥ ростуть на низинних берегах троп≥чних мор≥в, у гирлах великих р≥чок, у болотистих лагунах, п≥дн≥маючись над водою на високих корен¤х Ч ходул¤х.
¬еликого розвитку в кам'¤новуг≥льний пер≥од дос¤гл≥њ плауновидн≥, членистостеблов≥ й папоротев≥, ¤к≥ дали велику к≥льк≥сть деревовидних форм.
ƒеревовидн≥ плауновидн≥ мали до 2 м у д≥аметр≥ й до 40 м у висоту. ” них ще не було р≥чних к≥лець. ѕорожн≥й стовбур з могутньою розгалуженою кроною над≥йно утримувавс¤ в пухкому грунт≥ великим кореневищем, ¤ке розгалужувалось на чотири головн≥ г≥лки. ÷≥ г≥лки в свою чергу дихотом≥чно д≥лилис¤ на коренев≥ в≥дростки. њх листки, до метра завдовжки, густими султанопод≥бними пучками прикрашали к≥нц≥ г≥лок. Ќа к≥нц¤х листк≥в були бруньки, в ¤ких розвивалис¤ спори. —товбури плауновидних були вкрит≥ лускою Ч рубц¤ми. ƒо них прикр≥плювалис¤ листки. Ѕули поширен≥ в цей пер≥од г≥гантськ≥ плауновидн≥ Ч леп≥додендрони з ромб≥чними рубц¤ми на стовбурах ≥ сиг≥л¤р≥њ з шестигранними рубц¤ми. Ќа в≥дм≥ну в≥д б≥льшост≥ плауновидних у сиг≥л¤р≥й майже нерозгалужений стовбур, на ¤кому виростали споранг≥њ. —еред плауновидних були й трав'¤нист≥ рослини, ¤к≥ повн≥стю вимерли у пермський пер≥од.
„ленистостеблов≥ рослини д≥л¤тьс¤ на дв≥ групи: клинолист≥ й калам≥ти. линолист≥ були вод¤ними рослинами. ¬они мали довге, членисте, злегка ребристе стебло, до вузл≥в ¤кого к≥льц¤ми прикр≥плювалис¤ листки. Ѕруньковидн≥ утвори м≥стили спори. Ќа вод≥ клинолист≥ трималис¤ довгими розгалуженими стеблами под≥бно до сучасного вод¤ного жовтцю. линолист≥ з'¤вилис¤ в середньому девон≥ й вимерли у пермський пер≥од.
алам≥ти були деревовидними рослинами до 30 м заввишки. ¬они утворювали болот¤н≥ л≥си. ƒе¤к≥ види калам≥т≥в проникли далеко на материк, њхн≥ стародавн≥ форми мали ще дихотом≥чн≥ листки. ѕ≥зн≥ше переважали форми з простими листками ≥ р≥чними к≥льц¤ми. ” цих рослин дуже розгалужене кореневище. „асто ≥з стовбура виростало додаткове кор≥нн¤ й г≥лки, вкрит≥ листками.
” к≥нц≥ карбону з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ представники хвощових Ч невелик≥ трав'¤нист≥ рослини. —еред карбоновоњ флори визначну роль в≥д≥гравали папорот≥, зокрема трав'¤нист≥, що за будовою нагадували псилоф≥т≥в, ≥ справжн≥ папорот≥ Ч велик≥ деревовидн≥ рослини, ¤к≥ кореневищем закр≥плювалис¤ в м'¤кому грунт≥. ¬они мали шершавий стовбур з численними г≥лками, на ¤ких росло широке папоротевидне лист¤.
√олонас≥нн≥ карбонових л≥с≥в належать до п≥дклас≥в нас≥нних папоротей та стах≥осиерм≥д. ѕлоди њх розвивалис¤ на листках, що Ї ознакою прим≥тивноњ орган≥зац≥њ. ¬одночас л≥н≥йн≥ або ланцетн≥ листки голонас≥нних мали досить складне с≥тчасте жилкуванн¤. Ќайдосконал≥шими рослинами карбону Ї кордањти. ѓхн≥ цил≥ндричн≥ безлист≥ стовбури до 40 м заввишки розгалужувалис¤ на г≥лки, ¤к≥ мали на к≥нц¤х широк≥ л≥н≥йн≥ або ланцетн≥ листки ≥з с≥тчастим жилкуванн¤м. „олов≥ч≥ споранг≥њ (м≥кроспоранг≥њ) мали вигл¤д бруньок. ≤з ж≥ночих спорганг≥њв розвивалис¤ гор≥ховидн≥ плоди. –езультати м≥кроскоп≥чного досл≥дженн¤ плод≥в показують, що ц≥ рослини, под≥бн≥ до цикадових, були перех≥дними формами до хвойних рослин.
” кам'¤новуг≥льних л≥сах з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ гриби, моховидн≥ рослини (наземн≥ й пр≥сноводн≥), ¤к≥ ≥нод≥ утворювали колон≥њ, ≥ лишайники.
” морських ≥ пр≥сноводних басейнах продовжують ≥снувати водорост≥: зелен≥, червон≥ й харов≥.
–озгл¤даючи кам'¤новуг≥льну флору в ц≥лому, ми дивуЇмос¤ р≥зноман≥тност≥ форм листк≥в деревовидних рослин. –убц≥ на стовбурах рослин прот¤гом усього житт¤ тримали довге, ланцетне лист¤. ≥нц≥ г≥лок були прикрашен≥ велетенськими лист¤ними кронами. ≤нколи листки росли по вс≥й довжин≥ г≥лок.
ƒруга характерна ознака кам'¤новуг≥льноњ флори Ч це розвиток п≥дземноњ кореневоњ системи. ƒуже розгалужене кор≥нн¤ розросталос¤ в мулистому грунт≥ ≥ з нього виростали нов≥ пагони. ≤нод≥ значн≥ площ≥ були прор≥зан≥ п≥дземними корен¤ми.
“ам, де швидко нагромаджувалис¤ мулист≥ осади, корен≥ утримували стовбури численними пагонами. Ќайважлив≥шою особлив≥стю кам'¤новуг≥льноњ флори Ї те, що речовини не в≥дзначалис¤ ритм≥чним ростом у товщину.
ѕоширенн¤ одних ≥ тих самих кам'¤новуг≥льних рослин в≥д ѕ≥вн≥чноњ јмерики до Ўп≥цбергена св≥дчить про те, що в≥д троп≥к≥в до полюс≥в панував досить р≥вном≥рний теплий кл≥мат, ¤кий у верхньому карбон≥ на п≥вноч≥ зм≥нивс¤ досить прохолодним. ” прохолодному кл≥мат≥ росли голонас≥нн≥ папорот≥ й кордањти.
–≥ст кам'¤новуг≥льних рослин майже не залежав в≥д п≥р року. ¬≥н нагадував р≥ст пр≥сноводних водоростей. ѕори року, мабуть, мало в≥др≥зн¤лис¤ одна в≥д одноњ.
¬ивчаючи кам'¤новуг≥льну флору, можна простежити еволюц≥ю рослин. —хематично вона маЇ такий вигл¤д: бур≥ водорост≥ Ч псилоф≥ти Ч папорот≥ Ч птеридосперм≥ди (нас≥нн≥ папорот≥) Ч хвойн≥.
Ќаприк≥нц≥ карбону зникають рин≥оф≥ти; в цей час кл≥мат дещо зм≥нюЇтьс¤, стаЇ диференц≥йованим. ” п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥, ¤к ≥ ран≥ше, розвивалас¤ пишна троп≥чна, ≥ субтроп≥чна деревовидна рослинн≥сть, ¤ку називають арктокарбоновою. ” п≥вденн≥й п≥вкул≥ внасл≥док значного похолоданн¤ пишна троп≥чна флора зм≥нюЇтьс¤ зб≥дн≥л≥шою "глосоптерисовою"' флорою (назву дано за характерним дл¤ ц≥Їњ флори родом папорот≥ глосоптерис). "√лосоптерисова" флора представлена здеб≥льшого низькорослими кущистими ≥ трав'¤нистими формами з др≥бними шк≥р¤стими листками.
¬≥дмираючи, рослини кам'¤новуг≥льного пер≥оду падали у воду, заносилис¤ мулом ≥, пролежавши м≥льйони рок≥в, поступово перетворилис¤ на вуг≥лл¤. ам'¤не вуг≥лл¤ утворювалос¤ з ус≥х частин рослини: деревини, кори, г≥лок, листк≥в, плод≥в.
“ривав цей пер≥од 65 млн. рок≥в.
ѕо¤ва ≥ розвиток рослин на «емл≥
|
|
|
|
