алусн≥ культури
ƒл¤ вир≥шенн¤ теоретичних питань ф≥з≥олог≥њ кл≥тини ≥ вивченн¤ њњ б≥осинтетичних потенц≥й пор¤д ≥з суспенз≥йними широко використовуютьс¤ калусн≥ культури. «датн≥сть багатьох калусних культур до органогенез}' обумовлюЇ њх використанн¤ дл¤ отриманн¤ нових форм рослин. јспекти використанн¤ калусних культур тканин дуже р≥зноман≥тн≥. алусну тканину можна ≥ндукувати ≥з будь-¤кого органу чи тканини рослини, але усп≥х залежить в≥д виду рослини ≥ тканини.
ƒл¤ отриманн¤ калусу найчаст≥ше використовують середовища WH, ћS, ¬5 та ≥н., доповнен≥ 2% сахарозою або глюкозою, сум≥шшю в≥там≥н≥в ≥ регул¤тор≥в росту. ѕри отриманн≥ первинного калусу експланти тканин рекомендуЇтьс¤ культивувати одночасно на дек≥лькох середовищах ≥з р≥зним сп≥вв≥дношенн¤м регул¤тор≥в росту. ”сп≥х отриманн¤ калусу в значн≥й м≥р≥ залежить в≥д добре вибраних регул¤тор≥в росту, ¤к≥ ≥ндукують под≥л кл≥тин. як ауксини найчаст≥ше використовують 2,4-ƒ та ≤ќ . ќстанн¤ менш активна, оск≥льки порушуЇтьс¤ ≤ќ -оксидазою первинного експланта. ƒл¤ ≥ндукц≥њ калусоутворенн¤ сл≥д використовувати поживн≥ середовища з високим (до 10 кратного) сп≥вв≥дношенн¤ ауксин: циток≥н≥н. “ак, в середовище дл¤ утворенн¤ калусу внос¤ть 1-10мг/л ё , 1 мг/л 2,4-ƒ або 1 мг/л Ќќ . ÷иток≥н≥ни - ≥н або Ѕјѕ- внос¤ть в концентрац≥¤х 10-7- 10-5 ћ. ≤нколи необх≥дно вносити складн≥ш≥ компонени, наприклад, кокосове молоко (5-20%), г≥дрол≥зат казењну (200-800 мг/л) або др≥жджовий екстракт (50-100 мг/л). ¬ирощуванн¤ калусних культур проводитьс¤ в широкогорлих колбах ≈рленмейЇра, в проб≥рках, чашках ѕетр≥.
алуси дводольних рослин легко утворюютьс¤ на експлантах ≥з р≥зних орган≥в: асептично пророслого нас≥нн¤, в≥др≥зк≥в стебла та корен¤, ≥зольованих фрагмент≥в паренх≥ми тканини бульби, ≥зольованоњ серцевини стебла. ¬они також утворюютьс¤ ≥з експлант≥в тканини, що м≥стить камб≥й (стебло, кор≥нь), ≥з листк≥в, орган≥в кв≥тки, зародк≥в, плод≥в тощо.
ƒл¤ отриманн¤ калусноњ тканини голонас≥нних рекомендуЇтьс¤ використовувати ¤к первинний експлант бруньки, стерильн≥ проростки, фрагменти флоеми. алуси трав'¤нистих злакових рослин отримують ≥з зародк≥в, мезокотил≥в, корен≥в або в≥др≥зк≥в основи стебла.
”творенн¤ калусу проходить в област≥ первинних або вторинних меристем, а також ≥з паренх≥ми, що прил¤гаЇ до меристем або до вторинних судинних тканин. ƒл¤ ≥ндукуванн¤ калусноњ тканини стерильн≥ листки, черешки та сегменти стебла нар≥зають та пом≥щають на поживне середовище. ” в≥дпов≥дь на пораненн¤ паренх≥мн≥ кл≥тини дедиференц≥юютьс¤, переход¤ть до д≥ленн¤ ≥ утворюють недиференц≥йовану тканину - калус, р≥ст ¤кого регулюЇтьс¤ ауксинами та циток≥н≥нами. « допомогою цих речовин утворенн¤ калусу можна ≥ндукувати ≥ в тканинах рослин, ¤к≥ його не утворюють у в≥дпов≥дь на пораненн¤. ѕ≥сл¤ утворенн¤ калусу в асептичних умовах його в≥дд≥л¤ють ≥ пом≥щають на поверхню агаризованого поживного середовища. ¬ результат≥ отримують стерильну культуру калусноњ тканини, ¤ку можна п≥дтримувати довгий час, пер≥одично розд≥л¤ючи њњ на фрагменти ≥ пересаджуючи на нове середовище. ¬перше культура калусноњ тканини ≥з корен¤ моркви була отримана √отре .
ультура кл≥тин рослин характеризуЇтьс¤ великою морфо-ф≥з≥олог≥чною ≥ генетичною гетерогенн≥стю. ѕерша залежить в≥д виду тканини, складу поживного середовища та способу культиђвуванн¤; вона про¤вл¤Їтьс¤ залежно в≥д фази росту та к≥лькост≥ пасаж≥в. √енетична гетерогенн≥сть може залежати в≥д гетерогенност≥ вих≥дного експланта ≥ в≥д складу середовища. алусн≥ кл≥тини в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою за ≥нтенсивн≥стю росту, за консистенц≥Їю, кольором, здатн≥стю зелен≥ти на св≥тл≥ та ≥ншими властивост¤ми. л≥тинн≥ колон≥њ на агаризованому середовищ≥ можуть бути компактними ≥ твердими, а також пухкими, що при забиранн≥ калусу розпадаютьс¤ на окрем≥ кусочки. ќстанн≥й тип калус≥в в р≥дкому середовищ≥ дуже легко в≥дд≥л¤Ї поодинок≥ кл≥тини ≥ даЇ початок суспенз≥йн≥й культур≥. ¬≥дзначено, що компактн≥ калуби можуть дати початок пухким тканинам, але не навпаки. онсистенц≥¤ калусу залежить в значн≥й м≥р≥ в≥д складу середовища. јнатом≥чна структура пухких калус≥в характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю багатьох орган≥зованих центр≥в меристематичноњ активност≥, розд≥лених великими недиференц≥йованими кл≥тинами.
ў≥льн≥ калуси менш диференц≥йован≥ ≥ м≥ст¤ть багато великих вакуол≥зованих кл≥тин. ≤снуЇ р≥зниц¤ м≥ж цими типами калус≥в ≥ в упаковц≥ кл≥тин: щ≥льн≥ калуси складаютьс¤ ≥з щ≥льно приђл¤гаючих одна до одноњ кл≥тин. «найдено в≥дм≥нност≥ за х≥м≥чним складом: у щ≥льних калус≥в загальна к≥льк≥сть пол≥сахарид≥в кл≥тинноњ ст≥нки вища, але менший в≥дсоток целюлози, пор≥вн¤но з пектиновими речовинами ≥ гем≥целюлозами. алусн≥ культури також в≥др≥зн¤ютьс¤ за морфолог≥Їю та ступенем гетерогенност≥ кл≥тинноњ попул¤ц≥њ, за морфогенетичним та б≥осинтетичним потенц≥алами.
|
|
|
|
