„ому вижили отруйн≥ рослини?
“ому, що з допомогою специф≥чних х≥м≥чних речовин Ц отрут - вони захищалис¤ в≥д винищуванн¤. «а м≥льйони рок≥в еволюц≥њ в рослинах виробилос¤ безл≥ч отрут проти р≥зних вид≥в тварин, а то, що де¤к≥ з них ви¤вилис¤ небезпечними ≥ дл¤ людини, - факт сам по соб≥ випадковий. Ћюди давно в≥дм≥тили: к≥льк≥сть отрути у рослин одного ≥ того ж вигл¤ду сильно залежить в≥д складу грунту ≥ кл≥мату. Ќаприклад, дуже отруйний акон≥т високий вважаЇтьс¤ нешк≥дливим в —кандинавських крањнах, де його нав≥ть вживають в њжу. ј акон≥т аптечний, вирощений на родючому грунт≥ сад≥в ≥ оранжерей, через дек≥лька покол≥нь поступово втрачаЇ свою отруйн≥сть. ќтрута в рослинах розпод≥лена нер≥вном≥рно. ≤нод≥ в≥н накопичуЇтьс¤ в кор≥нн≥ або нас≥нн≥, ≥нод≥ отруйна вс¤ рослина: стебла, лист¤, кор≥нн¤, кв≥тки ≥ плоди. ” кожноњ рослини Ї св≥й Ђмаксимум отруйност≥ї: одн≥ накопичують б≥льше всього отрути до, п≥сл¤ або п≥д час цв≥т≥нн¤, ≥нш≥ - в пору дозр≥ванн¤ плод≥в.
“ак ¤к≥ ж рослини ми називаЇмо отруйними? “≥, що м≥ст¤ть речовини, ¤к≥, потрапивши в орган≥зм тварин або людини нав≥ть в малих дозах, викликають в ньому хвороблив≥ зм≥ни, що ≥нод≥ привод¤ть до смерт≥.
|
|
|
|
