јбрикос
јбрикос звичайний (морел¤, жердел¤, рурега) (рос. абрикос обыкновенный)(Armeniaca vulgaris Lam.) - листопадне дерево, р≥дше кущ родини розових. Ћистки чергов≥, широк≥, ¤йцевидно-округл≥, при основ≥ майже серцевидн≥, ц≥л≥сн≥, нер≥внопилчаст≥. в≥тки двостатев≥, майже сид¤ч≥, 5-пелюстков≥, б≥л≥ або рожев≥, одиничн≥, р≥дше Ч по дв≥ в листкових пазухах. ѕл≥д Ч соковито-м'¤систа к≥ст¤нка, оранжева або жовта, з бархатистоопушеною поверхнею. ÷в≥те у кв≥тн≥ Ч травн≥.
¬ дикому стан≥ трапл¤Їтьс¤ на авказ≥, в “уркмен≥њ. Ќа ”крањн≥ вирощують ¤к промислову культуру в п≥вденних област¤х, р≥дше Ч в Ћ≥состепу й на ѕол≥сс≥.
ƒо ™вропи абрикос був завезений ќлександром ћакедонським з ¬≥рмен≥њ, за що ≥ одержав свою назву. јраби назвали його attaikuk, ≥спанц≥ переробили його в albaricoque, французи перейменували в abricot.
јбрикос маньчжурський (рос. абрикос маньчжурский) (Armeniaca manshurica (Maxim.) Skvortz.), с≥мейство рожев≥, клас дводольн≥. ¬исота дерева дос¤гаЇ 10-15 м, д≥аметр стовбура - до 45 см. рона розкидиста, ажурна. ора темно-с≥рого кольору, глибоко розтр≥скуЇтьс¤. Ћист¤ 5 - 12 см завдовжки, ¤йцевидн≥, на верх≥вц≥ загострен≥, по краю глубокодв≥ч≥зубчаст≥, що набувають на початку жовтн¤ червоно-пурпурного забарвленн¤. в≥тки велик≥, близько 3 см в д≥аметр≥, рожев≥. “ривал≥сть цв≥т≥нн¤ 10-12 дн≥в. ѕлоди - кул¤ст≥ к≥ст¤нки до 2,5 см в д≥аметр≥, оранжево-жовт≥, сухуват≥, кисл≥ ≥ г≥ркуват≥, дозр≥вають в к≥нц≥ липн¤ - початку серпн¤. “ривал≥сть житт¤ - б≥льше 100 рок≥в.
Ќаукова назва роду Armeniaca походить в≥д назви крањни ¬≥рмен≥¤, ¤ку помилково вважали батьк≥вщиною абрикос≥в. Ќаукова видова назва manshurica дана за м≥сцем зростанн¤. ”крањнська родова назва абрикос походить в≥д французького abricot.
јбрикос сиб≥рський Ц (A. sibirica (L.) Lam.) (рос. абрикос сибирский) ¬≥д абрикоса маньчжурського в≥др≥зн¤Їтьс¤ меншими розм≥рами (у висоту не перевищуЇ 5 м), невеликим, округл≥шим лист¤м. в≥тки др≥бн≥ш≥, б≥л≥ш≥ з червонуватим в≥дт≥нком, р¤сн≥, майже сид¤ч≥, прикрашають деревце прот¤гом 7-10 дн≥в. ѕлоди також др≥бн≥ш≥, з сухим, таким, що розтр≥скуЇтьс¤ при дозр≥ванн≥, нењст≥вн≥, але дуже декоративн≥ ≥ нар¤дн≥, прикрашають в пору плодонос≥нн¤ всю рослину. ¬с≥ фази сезонного розвитку проход¤ть ран≥ше, н≥ж у абрикоса маньчжурського.
ћ'¤куш плод≥в м≥стить близько 27 % цукр≥в (переважно сахароза), понад 2,5 % орган≥чних кислот (¤блучна, лимонна, сал≥цилова, винна), пектини (0,38-1,27%), бета-каротин (1,6 мг %), аскорб≥нову кислоту (10 мг%), т≥ам≥н, рибофлав≥н, флавоноњди, кал≥й (305 мг%), зал≥зо, ср≥бло тощо. ” нас≥нн≥ Ї жирна ол≥¤ (30Ч50 % ), емульсин, гл≥козид амигдал≥н (у дикорослого абриђкоса); в камед≥ Ї араб≥ноза (41 % ), галактоза (44 % ), глюкуронова кислота (16 % ), м≥неральн≥ та б≥лков≥ речовини.
Ћ≥кувальна ц≥нн≥сть плод≥в абрикоса зумовлена високим вм≥стом у них в≥там≥н≥в, м≥кро- ≥ макроелемент≥в, цукр≥в тощо. “ак, 100 г абрикос≥в вплиђвають на процес кровотворенн¤ так само, ¤к 40 мг зал≥за або 250 г св≥жоњ печ≥нки. —в≥ж≥ абрикоси корисно вживати п≥д час ваг≥тност≥, при анем≥њ, захворюванн¤х шк≥ри, слизовоњ оболонки ротовоњ порожнини, при троф≥чних виразках гом≥лки, при серцево-судинних захворюванн¤х, що супровод¤тьс¤ набр¤ками. ¬ останньому випадку корисно практикувати один раз на тиждень розвантажувальний день (прот¤гом дн¤ за 4 рази р≥вними порц≥¤ми з'њдають 300 г намоченоњ кураги ≥ випивають 0,5 л абрикосового соку з м'¤кушем). —ушен≥ абрикоси (урюк, курага) рекомендують при атеросклероз≥, коронарн≥й недостатност≥ ¤к джерело добре засвоюваного кал≥ю. ƒ≥т¤м рекомендуЇтьс¤ вживати св≥ж≥ абрикоси при г≥по- й ав≥там≥нозах. ѕри сон¤чних оп≥ках лиц¤ використовують маски з св≥жого абрикосового соку.
’ворим на д≥абет ≥ ожир≥нн¤ св≥ж≥ й сушен≥ абрикоси сл≥д вживати в обмежен≥й к≥лькост≥. Ќедоц≥льно призначати абрикоси дл¤ л≥куванн¤ ≥ проф≥лактики г≥по- та ав≥там≥нозу пров≥там≥ну ј хворим на печ≥нку та хворим з≥ зниженою функц≥Їю щитовидноњ залози, оск≥льки в цих випадках каротин не засвоюЇтьс¤. Ќас≥нн¤ йде на виготовленн¤ абрикосовоњ ол≥њ, ¤ку використовують так само, ¤к персикову або мигдалеву ол≥ю. —поживаЇтьс¤ нас≥нн¤ ≥ в харчуванн≥. ¬живати нас≥нн¤ в њжу треба обережно, не б≥льше ¤к по 20 г за один раз, щоб не отруњтис¤. јбрикосова камедь (Gummi Armeniacae) виробл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ порошку б≥лого або жовђтуватого кольору й ≥нколи використовуЇтьс¤ ¤к обвол≥каючий зас≥б.
¬чен≥-геронтологи ѕакистану вважають, що довг≥й тривађлост≥ житт¤ одного ≥з племен крањни спри¤Ї регул¤рне споживанн¤ абрикос≥в.
” китайськ≥й народн≥й медицин≥ нас≥нн¤ абрикос≥в у чистому вигл¤д≥ використовують ¤к заспок≥йливий зас≥б при кашл≥ та гикавц≥, в сум≥ш≥ з ≥ншими л≥карськими рослинами Ч при бронх≥т≥, трахењт≥, ларинг≥т≥, коклюш≥ та нефрит≥.
—имптоми отруЇнн¤: загальна слаб≥сть, почутт¤ перш≥нн¤ в горл≥, головна б≥ль ≥ б≥ль у живот≥, нудота, блювота, почутт¤ страху. ѕочаткова тах≥кард≥¤ зм≥нюЇтьс¤ брад≥кард≥Їю. ¬≥дм≥чаЇтьс¤ в≥ддишка, диханн¤ характеризуЇтьс¤ коротким вдихом ≥ довгим видихом; судоми, втрата св≥домост≥. —мерть настаЇ в≥д зупинки диханн¤ ≥ гостроњ серцево-судинноњ недостатност≥. ќдин ≥з симптом≥в отруЇнн¤ Ц рожевий кол≥р слизовий оболонок. ћоже в≥дчуватис¤ запах г≥ркого мигдалю з роту.
Ћ≥карськ≥ рослини (дерева ≥ кущ≥)
|
|
|
|
