“ирлич
¬≥д узбережж¤ јдр≥атики ≥ до самого синього ƒунаю прост¤галась давн¤ ≤лл≥р≥¤. “ам, на схилах јльп ≥ ƒинарського наг≥р'¤, жили мужн≥ предки п≥вденних слов'¤н: ≥лл≥ри, далмати, ≥стри. јле пот≥м, у другому стор≥чч≥ до нашоњ ери, ≤лл≥р≥¤ п≥дпала п≥д владу могутнього –иму. ÷ар ≥лл≥р≥йц≥в √ент≥с з воњнами в≥дступив у висок≥ гори, зв≥дки ще довго продовжував в≥йну проти римських лег≥он≥в. ¬ажко було воњнам у горах. ’олод ≥ важк≥ дороги ¤трили њхн≥ рани. „ерез нестачу харч≥в почались хвороби. —олдати знесилились, занепала дисципл≥на у в≥йськах. —аме тод≥, за легендою, √ент≥су з'¤вилос¤ ув≥ сн≥ вид≥нн¤ ≥ чийсь голос звернувс¤ до нього: Ђ¬ бо¤х знесилились твоњ люди, царю. Ќезабаром у тебе не буде в≥йськ боронитис¤ в≥д римл¤н. “реба п≥дн¤ти дух воњн≥в. “реба надати њм сили дл¤ дальших поход≥в ≥ боротьби. —еред гарних кв≥т≥в ≤лл≥р≥њ шукай л≥к≥в дл¤ людей, √ент≥сеї. ¬ранц≥ цар наказав розбити таб≥р на вершин≥ гори “ригол≥в. ѕрот¤гом л≥та сто¤ли там солдати-≥лл≥р≥йц≥, ≥ весь цей час випробовував на соб≥ д≥ю г≥рських кв≥т≥в √ент≥с. Ѕули вони г≥рк≥ й солодк≥, кисл≥ й зовс≥м позбавлен≥ смаку, запашн≥ й смор≥дн≥. ≥лька раз≥в натрапл¤в цар ≥ на отруйн≥ рослини. ¬се це пережив. јж ось одного разу викопав з грунту довг≥ жовт≥ кореневища. ѕокуштував Ч вони були г≥рк≥. јле √ент≥с в≥дчув, що втрачен≥ сили в≥дновлюютьс¤ в його т≥л≥. ¬≥н наказав напоњти в≥дваром з цих рослин солдат≥в, ≥ через де¤кий час вони одужали. –ани й виразки швидко загоњлис¤, ≥ незабаром в≥йська були знову готов≥ до бою.
÷≥ рослини звуть у нас тирличами, а латинська назва Gentiana нагадуЇ про мужнього √ент≥са, ¤кий в≥дкрив њх л≥кувальн≥ властивост≥.
|
|
|
|
