–од≥ола
™ у тувинц≥в давн¤ легенда. ¬ горах “анну-ќла пас овець юнак ’овенмей. Ќа зиму в≥н в≥дводив отару в долину р≥ки ≈легест, де жив з≥ старою мат≥р'ю ≥ молодшою сестрою Ч красунею изилкюль. √арна була изилкюль, несхожа на ≥нших д≥вчат. «олотисте волосс¤ њњ вогнем палало в темр¤в≥, а тонким станом ≥ вродою вона зачаровувала людей. ™дина рад≥сть була у б≥дн≥й родин≥ ’овенме¤ Ч лаг≥дна изилкюль, оли п≥дросла д≥вчина, захот≥в вз¤ти њњ за дружину старий бай ок-оол. јле в≥н знав, що поки в юрт≥ живе ’овенмей, не п≥дступитись йому до изилкюль. “ому з приходом весни наказав в≥н ’овенмею вс≥ своњ отари вести через далекий перевал ’ундургун. “им часом ок-оол оголосив св≥й задум. ѕерел¤калась красун¤ изилкюль ≥ вир≥шила т≥кати. ¬она ос≥длала кон¤ ≥ спр¤мувала його в далек≥ гори. ÷≥лу н≥ч н≥с њњ к≥нь по густих модринових ≥ кедрових л≥сах, а вдень вона була вже п≥д горою „урег-“аг, ¤ка спр¤мувала свою вершину до самих хмар. ¬ир≥шила изилкюль в≥дпочити ≥ дати спочинок коню. ѕустила вона кон¤ пастис¤, а сама л¤гла у зат≥нку скель. ƒовго лежала д≥вчина, аж поки сут≥нки впали на землю. Ќезчулас¤, ¤к настигла њњ б≥да. ѕрокинулась в≥д к≥нського ≥ржанн¤ ≥ побачила панських слуг: вони шукали њњ м≥ж кам'¤ними брилами. ѕоб≥гла в≥д них красун¤ изилкюль. ¬се вище в гори п≥дн≥малась вона, дедал≥ стр≥мк≥шими ставали скел≥. √либок≥ урвища оточували њх, сн≥г укривав вершини Ч все важче ставало д≥вчин≥. ѕанськ≥ слуги наздоган¤ли њњ. —темн≥ло в горах, а б≥дна д≥вчина продовжувала п≥дн≥матись до вершини „урег-“агу. –аптом вона оступилас¤ Ч чи то кам≥нь похитнувс¤ п≥д ногами, чи послизнулас¤. «≥рвалас¤ изилкюль у глибоку ущелину ≥ розбилась. оли д≥знавс¤ про це ’овенмей, то спробував розшукати т≥ло нещасноњ сестри. ƒовго блукав по схилах ≥ урвищах „урег-“агу, але н≥де не знаходив њњ. Ћише на п≥вн≥чному схил≥ гори, у темн≥й ≥ похмур≥й улоговин≥, в≥н побачив незвичайну кв≥тку, њњ тонк≥ стебла з соковитими сизуватими листками мали гарн≥ золотист≥ суцв≥тт¤. ёнак в≥дкопав рослину ≥ з подивом розгл¤дав золотистий кор≥нь, ¤кий дуже нагадував йому постать улюбленоњ сестри. ѕ≥дн≥с в≥н цей кор≥нь до уст, щоб поц≥лувати, ≥ в≥дчув тро¤ндовий аромат. “од≥ в≥н зрозум≥в, що це була изилкюль. ƒ≥вчина так любила тро¤нди, що завжди ходила укв≥тчана ними. «аплакав ’овенмей, вз¤в дивовижну рослину з собою ≥ вже не повернувс¤ до людей. ¬л≥тку ходив в≥н по горах ≥ всюди садив чар≥вну рослину з золотим коренем. Ќазва рослини Ч род≥ола (Rhodiola).
|
|
|
|
