Медунка
Жила-була собі злюща мачуха. Вона знущалася із сиріток. Одного разу вигнала їх з дому. Пішли сирітки до лісу, плачуть, мерзнуть. Голодні і сумні притулилися одне до одного під деревом. Аж гульк, з-за дерев вийшла Весна, а з нею і Сонечко. Пригріли, приголубили вони сиріток материнською ласкою і теплом, і ті розцвіли чарівними квітами. З того часу, як символ перемоги добра над злом, щовесни з'являються ніжні квітки медунки.
|
|
|
