ћаргаритка
” олись, дуже давно, на наш край напали татари. ¬ одному сел≥ жила вдова. ћала вона трьох вродливих син≥в. ћр≥¤ла мати про нев≥сток ≥ внук≥в, рад≥ла, дивл¤чись на син≥в.
„орною ордою напали татари на ”крањну, грабували народ, руйнували садиби, палили села.
—ини попросили благословенн¤ у матер≥, вклонилис¤ громад≥, вз¤ли меч≥ у руки, ос≥длали коней ≥ поњхали з побратимами захищати р≥дний край.
—или були нер≥вними, на одного козака по п'¤ть зайд сунуло, але захисники боролись в≥дважно ≥ перемогли.
–ад≥сно зустр≥ли переможц≥в односельчани. “а матер≥-вдов≥ принесли сумну зв≥стку: два сини загинули у лют≥й с≥ч≥, а третього, порубаного, забрали з собою татари.
Ѕоса ≥ простоволоса б≥гла мати по б≥лому сн≥гу за трет≥м сином ≥ т¤жко голосила. √≥рк≥ сльози падали р¤сним дощем з очей. ¬≥д них танув б≥лий сн≥г. ƒе впала сльозинка, там розкв≥тала маленька кв≥точка. Ќазвали люди ц≥ кв≥ти материнськими сльозами. ÷е Ч маргаритки.
|
|
|
