Магнолія
У давній китайській легенді йдеться про те, що колись магнолія зовсім не мала квітів. Вона стояла посеред села на площі, створюючи приємний затінок. Та ось і: село вдерлися хунгузи. Вони знищили рис на ланах, убили всіх селян, залишивши лише сто найгарніших дівчат. Їх зв'язали під магнолією, а неподалік вороги святкували свою перемогу. Сто днів і ночей гуляли хунгузи і кожного ранку кидали під дерево одну замордовану дівчину. А коли прийшов час останньої, обійняла вона дерево і гірко заплакала: «Рідне дерево, ти бачило наші муки. Не дай тліну спорожнити наші молоді тіла, не дай умерти назавжди...». Вранці розбійники побачили диво: на місці вбитих дівчат залишились самі тіні, а на дереві розпустилося сто чарівних білих квіток. Розлючені хунгузи порубали дерево на шматки й розкидали всюди, де проносились їх швидкі коні. Але ніщо не могло приховати злочину: з кожної частини гілки виростало дерево, і щовесни сто духмяних квіток розпускалося на ньому.
Існує красива легенда про квіти магнолії. Вона розповідає про японську дівчину Кейко, що вміла робити прекрасні квіти й оживляти їх краплинами своєї крові. Кейко була закохана в юнака, котрий змусив її віддати останню крапельку крові, щоб оживити виготовлені незвичайні квіти для багатого замовника на ім'я Магнол. Кінець легенди сумний: Кейко загинула. Але залишилися жити ті дивні рослини із чарівними квітками, які Магнол на свою честь назвав магноліями.
Кейко виготовляла й оживляла свої штучні квіти в ім'я кохання - щоб догодити коханому. Напевно, тому квіти красуні-магнолії ототожнюють із торжеством щирої, нескінченної любові...
|
|
|
