Кизильник
Колись було зірок на небі, як дрібних камінців у гірських потоках, і небо вигнулось під їх вагою. Птахи почали видзьобувати зірки, сидячи на кущах. Тоді небо вирішило роздати свої зірки. «Навіщо мені зірки? — відмовився Беркут.— Я літаю Над ними». Заєць перелякався: «Я й без зірок всюди помітний, не можу сховатись». «Навіщо мені зірки? — прошелестіла Арча (яловець).— Взимку й улітку я зелена і без зірок прикрашаю гори». Лише один Іргай обізвався з-поміж каменів: «Я малий і непримітний. Всі наступають на мене. Дай мені, Небо, свої зірочки: я збережу їх, а вони прикрашатимуть мене». Погодилось небо, і тисячі яскравих зірок засяяли на тонких вітах Іргая.
Науковці називають іргаї кизильниками (Cotoneaster).
|
|
|
|
