онвал≥¤







”крањнська легенда розпов≥даЇ про те, що кв≥тка виросла там, де впали сльози д≥вчини, ¤ка чекала нареченого з далекого походу. Ќа –ус≥ цю кв≥тку пов'¤зують з ≥менами —адка, Ћюбави та ¬олхови.  онвал≥¤ - це н≥бито сльози цар≥вни, пролит≥ нею, коли њњ розлюбив в≥дважний купець. ¬ ≥нших легендах розпов≥даЇтьс¤ про те, що конвал≥¤ постала з роз≥рваного намиста Ѕ≥лосн≥жки, що це л≥хтарики гном≥в. ≤снуЇ легенда, в ¤к≥й розпов≥даЇтьс¤ не т≥льки про кв≥тки, а й про червон≥ ¤годи ц≥Їњ рослини: юнак на ≥м'¤  онвал≥¤ так г≥рко плакав за ¬есною, ¤ка покинула його, що сльози перетворилис¤ на б≥л≥ кв≥точки, а кров серц¤ забарвила ¤годи.

ќдин з давньогрецьких м≥ф≥в твердить, що конвал≥њ виникли з краплин поту богин≥ мистецтва ƒ≥ани, коли богин¤ п≥д час полюванн¤ забралась у глух≥ хащ≥ л≥су, то на нењ напали фавни ( боги пол≥в ≥ л≥с≥в, покровител≥ стад ). ¬они були безт¤мно закохан≥ в ƒ≥ану ≥ хот≥ли полонити њњ. ƒ≥ана кинулас¤ вт≥кати. ¬она б≥гла так швидко, що з нењ р¤сними краплинами ст≥кав ср≥бний п≥т, ¤кий перетворивс¤ на чар≥вн≥ запашн≥ кв≥точки конвал≥й.

¬ украњнському фольклор≥ Ї чудова поетична розпов≥дь про кв≥тки конвал≥й ≥ њх виникненн¤. ¬ н≥й говоритьс¤, що ц≥ кв≥точки, под≥бн≥ до перлин, Ї не що ≥нше, ¤к застиглий ср≥бл¤стий щасливий см≥х л≥совоњ русалки Ц ћавки, ¤ка вперше в≥дчула рад≥сть великого, щирого, взаЇмного коханн¤.

¬ одному ≥з старовинних рос≥йських переказ≥в говоритьс¤, що конвал≥њ виросли ≥з сл≥з вод¤ноњ цар≥вни ¬олхлви, ¤ка палко покохала в≥дважного —адко. ƒов≥давшись про його "зраду", про гар¤че коханн¤ —адко до Ћюбави, вийшла ¬олхова на берег, щоб в останн≥й раз послухати чудовоњ п≥сн≥ свого коханого. јле дарма вона його шукала на берез≥; довго блукала ¬олхова по луках, болотах ≥ л≥сах, прислухаючись до звук≥в ноч≥. ≤ ось серед струнких берез вона пом≥тила два силуети в м≥с¤чному с¤йв≥. ¬≥н! ј поруч з ним Ћюбава. —тримала горда красун¤ душевний крик, в≥двернулас¤ ≥ прибита горем п≥шла, щоб нав≥ки заховатис¤ в своЇму холодному царств≥. ≤ лише м≥с¤ць бачив, ¤к сльози градом котилис¤ з њњ чар≥вних син≥х очей ≥ перламутрами падали в шовкову траву, перетворюючись в б≥л≥ конвал≥њ - красу коханн¤ ≥ б≥ль чистого, н≥жного, гар¤чого д≥вочого серц¤.

≤нша легенда розпов≥даЇ, ¤к красень Ћандиш безт¤мно покохав красуню ¬есну. ≤ ¤к не благав, щоб та назавжди з ним залишилась, ¬есна залишитись не змогла, а коли вона п≥шла, то Ћандиш плакав такими гар¤чими сл≥зьми, аж кров йому виступила з серц¤ ≥ забарвила зелен≥ сльози в червоний кол≥р. ÷им, мовл¤в, ≥ по¤снюЇтьс¤, що зелен≥ плоди конвал≥й п≥сл¤ достиганн¤ червон≥ють.

¬ найб≥льш≥й поваз≥ конвал≥¤ у ‘ранц≥њ. ѕерша нед≥л¤ травн¤ щор≥чно в≥дзначаЇтьс¤ французами ¤к св¤то конвал≥њ.  онвал≥¤ми прикрашають житло ≥ од¤г. якщо п≥д час танцю молод≥ люди обм≥нюютьс¤ букетами конвал≥њ, вважалос¤ - з цього моменту вони заручен≥. ¬≥дмовитис¤ в≥д букету означало в≥дмовитис¤ в≥д дружби. кинути конвал≥ю п≥д ноги означало виразити зневагу.

Ѕагато народ≥в шанують цю рослину ¤к символ весни. ј в јнгл≥њ ≥з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ передавалась легенда про те, що конвал≥¤ росте в л≥с≥ в тому м≥сц≥, де казковий Ћеонард перем≥г дракона. ѓх чист≥ дзв≥ночки видзвонюють переможний г≥мн.

” давн≥х скандинав≥в конвал≥¤ була кв≥ткою богин≥ сонц¤, ¤ке сходить, на њњ честь запалювали багатт¤ та влаштовували св¤та, кв≥тки конвал≥њ приносили у жертву богам; у ‘ранц≥њ були спец≥альн≥ св¤та, присв¤чен≥ конвал≥њ (влаштовувалис¤ в першу суботу та нед≥лю травн¤); св¤щенною вона була й у п≥вн≥чноамериканських ≥нд≥анц≥в.

¬≥домо, що ще в ≤ ст. до н.е. конвал≥њ, тро¤нди та левкоњ розводили Їгипетськ≥ сад≥вники. ” XVI ст. сад≥вники «ах≥дноњ ™вропи вивели р≥знобарвн≥ (рожев≥, червон≥) сорти конвал≥њ.

” р≥зних крањнах ≥з ц≥Їњ рослини готували вс≥л¤к≥ л≥ки. ќф≥ц≥йно конвал≥¤ була визнана л≥карською рослиною 1881 року. Ќайв≥дом≥ш≥ л≥ки Ч конвал≥йн≥ крапл≥, або крапл≥ «елен≥на, Ч л≥ки в≥д серцевих захворювань.

Ќаукова назва конвал≥њ -  онвал¤р≥¤ майал≥с Ч у переклад≥ з грецькоњ означаЇ "л≥л≥¤ долин, що цв≥те в травн≥". —правд≥, вона близька родичка л≥л≥й, часто росте в пом≥рно вологих долинах ≥ цв≥те в травн≥. ƒе¤к≥ вчен≥ вважають, що њњ лист¤ схоже на лан¤ч≥ вушка. «в≥дси, можливо, ≥ походить рос≥йська назва "ландушка" (по-старопольськи це означаЇ "лан¤че вушко"). ќднак щодо цього ≥снують й ≥нш≥ думки. Ќаприклад, вважають, що рослина одержала назву через гладеньке лист¤.

Ќазивалас¤ "гладиш" (тобто гладенький), дал≥ "ладиш", а вже пот≥м "ландиш". ≤нш≥ стверджують, що назва кв≥тки походить в≥д слова "ладан" Ч ароматичноњ смоли, ¤ка п≥д час спалюванн¤ поширюЇ чудов≥ пахощ≥. ј пот≥м уже до нього додали суф≥кс "- иш".

як бачимо, ц¤ кв≥тка справд≥ в≥дома й вельми попул¤рна.

 онвал≥¤ була улюбленою кв≥ткою багатьох визначних людей: —оф≥њ  овалевськоњ ≥  упр≥на, Ћес≥ ”крањнки ≥ Ѕрюллова, ћенделЇЇва ≥ „айковського.



≤стор≥њ, легенди

Ќа головну


Hosted by uCoz