едр
—тар≥ люди кажуть, що мало лишилось кедр≥в у сиб≥рських л≥сах. ј колись вони вкривали гори ≥ доли в≥д ”ралу до Ѕайкалу. едр був царем тайги. ¬с≥ шанували величне ≥ багате дерево. ј сам кедр найб≥льше любив чар≥вну пташку-гор≥х≥вку (кедровку), ¤ка чудово сп≥вала й м≥нилась на сонц≥ барвистим п≥р'¤м. «а це дов≥рив њй кедр догл¤дати вогнище в своЇму царському палац≥, де взимку гр≥лис¤ мешканц≥ тайги. ¬се було добре, минали стор≥чч¤ в злагод≥ та спокоњ. јле одного разу гор≥х≥вка так захопилас¤ сп≥вом, що забула про вогнище. ≤ п≥шов вогонь гул¤ти по тайз≥. √ор≥ли дерева ≥ трави, гинули зв≥р≥ й птахи. —ама гор≥х≥вка так обгор≥ла, що в≥д њњ ошатного вбранн¤ лишились т≥льки б≥л≥ ц¤точки. ƒо самоњ зими лютував вогонь, а коли розв≥¤вс¤ дим пожеж≥, кедр побачив пн≥ зам≥сть тайги. –озгн≥вавс¤ в≥н на гор≥х≥вку ≥ вигнав њњ. ¬≥дтод≥ гор≥х≥вка н≥коли не сп≥ваЇ. ј коли з'¤вл¤ютьс¤ шишки на кедрах, посп≥шаЇ з≥брати врожай. ¬сюди ховаЇ вона кедров≥ гор≥шки п≥д пень, п≥д трухл¤вий стовбур, п≥д кам≥нь. ћоже, в≥рить гор≥х≥вка: кедр простить њњ, коли молад≥ л≥си зашумл¤ть по вс≥й тайз≥.
|
|
|
|
