√≥ацинт







ƒавньогрецьк≥ легенди висл≥джують цю назву в≥д √≥ацинта, чар≥вного сина спартанського цар¤ јм≥клада й музи ≥стор≥њ та епосу Ц  л≥о, з котрими повТ¤зуЇтьс¤ й саме походженн¤ ц≥Їњ кв≥тки.

ј сталос¤ це ще в т≥ далек≥ щаслив≥ дн≥, коли боги ≥ люди були близькими одне одному. „ар≥вний юнак √≥ацинт, ¤к опов≥даЇ легенда, котрого безмежно любив бог сонц¤ јполлон, одного разу розважавс¤ ≥з цим богом метанн¤м диска. —притн≥сть юнака у ц≥й вправ≥ дивувала ус≥х. “а найб≥льше в≥д усп≥х≥в свого улюбленц¤ рад≥в јполлон. ѕроте маленький божок легкого в≥тру «еф≥р, котрий уже давно ревнував јполлона до юнака, подув ≥з заздрощ≥в на диск ≥ повернув його так, що той полет≥в назад ≥ вр≥завс¤ в голову √≥ацинта, вразивши його насмерть.

√оре јполлона було безмежним. ћарно об≥ймав в≥н ≥ ц≥лував свого нещасного хлопчика, марно пропонував пожертвувати за нього нав≥ть своњм безсмерт¤м,Ц заживл¤ючи ≥ оживл¤ючи своњм благодатним пром≥нн¤м все суще, в≥н не взмоз≥ був повернути його до житт¤.

јле ¤к вчинити, аби хоч зберегти, ув≥чнити памТ¤ть про дорогу ≥стоту? У≤ ось,Ц опов≥даЇ легенда, Ц промен≥ сонц¤ почали прип≥кати кров, ¤ка струмен≥ла ≥з розтрощеного черепа, згущували й зкр≥плювали њњ, ≥ з нењ виросла чар≥вна, з чудесним запахом, червоно-л≥лова кв≥тка, форма ¤коњ, з одного боку, нагадувала л≥теру јЦ ≥н≥ц≥ал јполлона, а з другого V, ≥н≥ц≥ал √≥ацинта; й таким чином у н≥й нав≥ки зТЇдналис¤ ≥мена двох друз≥вФ. ÷е одна з грецьких легенд про походженн¤ г≥ацинта. јле Ї й ще одна, ¤ка повТ¤зуЇ назву з ≥мТ¤м знаменитого геро¤ тро¤нськоњ в≥йни Ц ј¤кса.

Ѕлагородний син цар¤ “еламона, володар¤ острова —алсм≥на поблизу јттики, був, ¤к в≥домо, одним ≥з найхоробр≥ших й найвидатн≥ших героњв “ро¤нськоњ в≥йни у сл≥д за јх≥ллом. ¬≥н поранив √ектора каменем, кинутим ≥з пращ≥, й поклав своЇю могутньою рукою чимало ворог≥в поблизу тро¤нських корабл≥в та укр≥плень. ≤ ось, коли п≥сл¤ смерт≥ јх≥лла в≥н вступив у суперечку ≥з ќд≥ссеЇм про волод≥нн¤ зброЇю јх≥лла, то њњ, зброю, присудили ќд≥ссею. “аке несправедливе р≥шенн¤ важко образило ј¤кса, ≥ в≥н згор¤ проткнув себе мечем. ≤ ось ≥з кров≥ цього геро¤ й вир≥с г≥ацинт, у форм≥ кв≥тки ¤кого, ¤к стверджуЇ легенда, можна розр≥знити дв≥ перших л≥тери ≥мен≥ ј¤кса Ц ј¤, котр≥ водночас були у грек≥в ≥ вигуком, що означав горе ≥ жах.



≤стор≥њ, легенди

Ќа головну


Hosted by uCoz