≈х≥наце¤
ѕ≥вн≥чноамериканська рослина ех≥наце¤ пурпурна використовувалос¤ з давн≥х давен ≥нд≥анськими племенами ¤к могутн≥й ≥муностимул¤тор, знеболюючий ≥ протизапальний зас≥б.
≤нд≥анськ≥ племена, що насел¤ють територ≥њ поблизу ћ≥ссур≥ (сиу або дакота), використовували кор≥нн¤ ех≥нацењ дл¤ л≥куванн¤ ран ≥ ¤к зас≥б в≥д страху води (г≥дрофоб≥њ).
” племенах омаха ≥ понка ех≥нацею називали Ђм≥ка-х≥ї (Ђкв≥тка-греб≥ньї) через зовн≥шн≥й вигл¤д суцв≥тт¤, оск≥льки опукла жорстка серцевина суцв≥тт¤ використовувалас¤ дл¤ розч≥суванн¤ волосс¤. ” ≥нших племенах - кроу, паун≥, х≥датса ≥ команч≥ Ц Ђзм≥њне кор≥нн¤ї (м≥сцева назва рослини) використовували ¤к протиотруту в≥д укус≥в гримучих зм≥й, а також ¤к стимул¤тор, коли мали в≥дбутис¤ тривал≥ перех≥ди ≥ необх≥дно було йти ноч≥ ≥ прот¤гом дн¤.
≤снували р≥зн≥ способи приготуванн¤ ц≥лющого з≥лл¤. √устим настоЇм, приготованим знахарем з лист¤ ≥ кор≥нн¤ ех≥нацењ, натирали шию зовн≥, ¤кщо сильно хвор≥ло горло. ÷е робилос¤, щоб зн¤ти або пом'¤кшити хвороблив≥ в≥дчутт¤. ѕри гострому зубному бол≥ наст≥й проникав всередину (у дупло), ≥ тод≥ б≥ль утихав. ¬раховуючи протизапальн≥ властивост≥ ех≥нацењ, цей спос≥б був синтезом л≥кувальноњ ≥ анестезуючоњ д≥њ.
«овн≥шнЇ застосуванн¤ кор≥нн¤ ех≥нацењ знахар¤ми племен≥ дакота пересл≥дувало, кр≥м л≥кувальноњ, ≥ ≥ншу мету - в≥дчутт¤ холоду пригн≥чувало б≥ль (наприклад, в≥д оп≥ку). ” зв'¤зку з цим ц≥кава згадка про одного з ≥нд≥анських знахар≥в, ¤кий непом≥тно жував кор≥нн¤, щоб рот був нечутливий до гар¤чого, п≥сл¤ чого м≥г брати в рот розжарене вуг≥лл¤ дл¤ демонстрац≥њ перед одноплем≥нниками своЇњ Ђнадприродноњї сили. ≤нш≥ знахар≥ ≥ л≥кар≥ також використовували кор≥нн¤ ех≥нацењ ¤к анестезуючий зас≥б ≥ пот≥м могли спок≥йно вит¤гувати шматки м'¤са з кипл¤чоњ каструл≥ або ходити по розпеченому вуг≥лл≥, що переконувало людей у њх вин¤тковост≥.
Ќа п≥вдень в≥д —получених Ўтат≥в ех≥нацею вже практично не можливо зустр≥ти в природ≥, в ћексиц≥ њњ не знайти. ѕроте мексиканськ≥ ≥нд≥йц≥ також використовували Ђкв≥тку прер≥йї в медичних ц≥л¤х. ÷ьому Ї два по¤сненн¤: по-перше, м≥ж ≥нд≥анськими племенами ≥снувала жвава торг≥вл¤, по-друге, племена апач≥в, кикапоо ≥ потауатом≥, вимушен≥ перебратис¤ в XIX стор≥чч≥ до ћексики, мабуть, захопили з собою де¤ку к≥льк≥сть ц≥лющого кор≥нн¤.
Ѕ≥л≥ поселенц≥, ¤к≥ вит≥снили ≥нд≥йц≥в з р≥дних земель, лише частково сприйн¤ли емп≥ричний досв≥д народноњ медицини кор≥нних жител≥в јмерики. јле, знищивши за допомогою зброњ ≥ Ђвогненноњ водиї господар≥в ц≥Їњ стародавньоњ земл≥, вони не змогли повн≥стю знищити њх культуру - частина ц≥Їњ культури, ¤к ви¤вилось, була корисна загарбникам, що переселилис¤ в Ќовий —в≥т з ™вропи.
¬ 1859 року л≥кар ‘ердинанд ’айден направив рапорт в≥йськовому м≥н≥стру. –апорт носив ботан≥чний характер ≥, зокрема, м≥стив пов≥домленн¤ про те, що кор≥нн¤ ех≥нацењ пурпурноњ, такоњ, що зустр≥чаЇтьс¤ удосталь по вс≥й крањн≥, дуже ефективно використовуютьс¤ торговц¤ми ≥ ≥нд≥йц¤ми ¤к зас≥б в≥д укус≥в гримучоњ зм≥њ. —тар≥ б≥л≥ поселенц≥, настроЇн≥ миролюбн≥ше, зум≥ли сприйн¤ти де¤к≥ знанн¤ в≥д ≥нд≥йц≥в, користувалис¤ ними в повс¤кденному житт≥. ” штат≥ ќклахома, наприклад, багато хто св¤то в≥рив у те, що кор≥нн¤ ех≥нацењ Ї д≥Ївим засобом мало не проти вс≥х хвороб не т≥льки людей, але ≥ тварин: коли худоба, корови або кон≥, починали захвор≥ти ≥ в≥дмовл¤лис¤ в≥д њж≥, њх Ђнапихалиї ц≥Їю рослиною, ≥ незабаром з ними в≥дбувалис¤ разюч≥ зм≥ни. “варини вил≥ковувалис¤, в≥дновлювали сили, ≥ в≥д недавнього нездужанн¤ не залишалос¤ сл≥ду...
Ћ≥кар ћейЇр, що запатентував в к≥нц≥ XIX стол≥тт¤ л≥ки з ех≥нацењ. ¬≥н писав, що в 613 випадках укус≥в гримучою зм≥Їю д≥Їва допомога була надана потерп≥лим саме завд¤ки кор≥нню ц≥Їњ рослини. ” патент≥ в≥н указував на те, що препарат Ї могутн≥м антисептиком, що вил≥ковуЇ стар≥ хрон≥чн≥ рани, карбункули, геморой, надм≥рне потовид≥ленн¤ ≥ нав≥ть екзему. „еревний тиф, ¤к пов≥домл¤в ћейЇра, вил≥ковувавс¤ за 2-3 дн≥. ћал¤р≥¤ л≥кувалас¤ також за допомогою ех≥нацењ.
¬ 1917 року один з в≥домих американських л≥кар≥в, доктор Ћлойд, що спочатку скептично в≥дносивс¤ до Ђкор≥нн¤ї дива, в≥дзначав, що згадан≥ л≥ки стали терапевтичним Ђулюбленцемї тис¤ч л≥кар≥в ≥ попит на нього росте кожного дн¤. “акоњ попул¤рност≥ не було у той час н≥ у одноњ з рослин.
ћасовий зб≥р дикорослоњ ех≥нацењ проводивс¤ на перший п≥к њњ попул¤рност≥ в к≥нц≥ XIX стор≥чч¤. —туденти анзаського ун≥верситету в 1897 роц≥ збирали њњ кор≥нн¤, заробл¤ючи по 25 цент≥в за фунт (тод≥ в јмериц≥ це були достатньо велик≥ грош≥). ” 1902 роц≥ пов≥домл¤лос¤, що в п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ штату анзас було з≥брано 200 000 фунт≥в сухого кор≥нн¤, що коштувало $ 100 000 (при ц≥н≥ 50 цент≥в за фунт).
Ѕуло п≥драховано, що дл¤ такоњ суперакц≥њ потр≥бно було викопати б≥льше двох м≥льйон≥в живих рослин. ћожна лише припускати, ¤коњ жахливоњ сили удару був завданий по природних попул¤ц≥¤м ех≥нацењ. ” ¤кийсь пер≥од цей вид, можливо, нав≥ть знаходивс¤ на меж≥ зникненн¤.
” ≥стор≥њ використанн¤ Ђкв≥тки прер≥йї трапл¤лис¤ ¤к зльоти, под≥бн≥ тим, що були за час≥в доктора ћейЇра, так ≥ пад≥нн¤ - досл≥дженн¤ де¤ких експериментатор≥в не п≥дтверджували л≥кувальноњ д≥њ ех≥нацењ. як часто трапл¤Їтьс¤, ≥стина розташовувалас¤ посередин≥. ѕерше фармацевтичне наукове досл≥дженн¤, що спри¤ло встановленню Ђзолотоњ серединиї в цьому питанн≥, було проведено компан≥Їю Ђ—андозї в 1950 роц≥ ≥ ставило за мету визначенн¤ ф≥з≥олог≥чноњ активност≥ препарат≥в з ех≥нацењ. ƒосл≥дженн¤ показали, що кор≥нн¤ волод≥Ї середньою антиб≥отичною активн≥стю в≥дносно де¤ких вид≥в стрептокока ≥ стаф≥локока.
” 70-х роках л≥кар≥ ви¤вили, що ефективне загоЇнн¤ ран обумовлене речовиною, вид≥леною з ех≥нацењ ≥ названою ех≥нацин ¬ (вона була мукопол≥сахаридом).
≈фективн≥сть препарат≥в ех≥нацењ йде врозр≥з з поширеною ≥снуючою думкою в стил≥ Ђчим б≥льше, тим кращеї. Ќ≥чого под≥бного ех≥наце¤ не допускаЇ: п≥двищенн¤ граничноњ дози приводить не до п≥двищенн¤, а нав≥ть до пониженн¤ фармаколог≥чноњ активност≥. ≤ншими словами, тут спрацьовуЇ ≥нший життЇвий принцип: Ђзнай м≥руї.
Ќеобх≥дно згадати ще про одну сторону медичного застосуванн¤ ц≥Їњ чудовоњ рослини. ѕротизапальн≥ ¤кост≥ ех≥нацењ Ї д≥Ївими при багатьох захворюванн¤х внутр≥шн≥х орган≥в (зокрема, печ≥нки) ≥ ефективно застосовуютьс¤ в дерматолог≥њ, уролог≥њ, а також дл¤ л≥куванн¤ р≥зних г≥неколог≥чних захворювань.
¬сього в≥домо ш≥сть вид≥в ех≥нацењ, ≥ вс≥ вони виростають в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥: ех≥наце¤ бл≥да, криваво-червона, парадоксальна, пурпурна, темно-червона ≥ вузьколистна. ” ™вроп≥ ¤к декоративна рослина культивувалас¤ лише ех≥наце¤ пурпурна, ¤ка, ¤к ≥ вузьколистна, використовуЇтьс¤ сьогодн≥ дл¤ виробництва ф≥топрепарат≥в, стимулюючих ≥мунну систему.
|
|
|
|
