Аїр
На Україні відомо кілька пояснень того, як аїр (лепеха, татарське зілля, ягур) було занесено з півдня. Один із переказів свідчить, що коріння лепехи занесли на нашу землю татарські коні в розщілинах копит. Коли татари переправлялися через річки або поїли коней, то коріння аїру вимивалося і приживалося на березі. Інший переказ оповідає, що ординці мали коріння аїру за талісман, ним-таки освячували всяку незнайому їм воду на своїх кочових і розбійницьких дорогах. Отож, здійснюючи жахливі наскоки, вони кидали у незнайомі річки й озера шматочки коренів, де ті згодом приживалися. Кочівники також вкладали кореневища аїру в бурдюки з питною водою, щоб вона довго залишалася свіжою (завдяки дії фітонцидів).
Як карб страшних ординських набігів і турецьких походів виростали зелені, довгі, як шаблюки, листки лепехи. Отож і рвали їх, і топтали, щоб потопталися біда, чужа віра. Лепеха розмножувалася кореневищем і поступово обживала нові місця.
*** *** ***
...Колись, за часів козаччини, хижі ординці, повертаючись з ясиром, зупинилися на перепочинок біля Сліпого озера. Глибокий байрак, зарості вільшаника ховали їх від козачого ока. Озеро у вінку з аїру та очерету напувало ординців та їхніх коней. Відпочинок і розвага. Бранки — одна за одну кращі: богуславські дівчата славилися красою.
...Цього разу Таїр Лепе-хан обрав серед невільниць дівчину з голубими очима.
— Як звешся? — запитав, обмацуючи дівчину ласим поглядом. Маруся мовчала.
Вийняв із-за пояса ятагана. Бранки перелякано зойкнули, але Маруся мовчала. Лепе-хан підійшов до дівчини, підчепив кінцем ятагана сорочку біля шиї й розітнув зверху вниз. Сорочка впала Марусі до ніг. Ординець розрізав пута на ногах, потім на руках. Довкруги стихло все. Ще якусь мить роздивлявся дівчину, тоді взяв її за руку й потягнув до шатра, застромивши ятагана за пояс. Маруся покірно пішла. Вступивши до шатра, вона рвучким рухом вихопила з-за пояса напасника ятагана й ударила його в серце.
На землю впала темна ніч... Табір затих. Маруся вихопилася з шатра, підповзла до полонених і стала розрізувати їм пута на руках і ногах. її схопили й живою закопали в землю...
Козаки оточили озеро й помстилися за Марусю. Жоден ординець не врятувався. Але відтоді зник аїр навколо озера. Тільки буйно розрісся він на Марусиній могилі. Вода в озері чиста, мов сльоза, але ніхто в ньому не купається. Скорботно похилилися столітні верби над озером. Над Сліпим озером.
Чи не від імені Лепе-хана утворилося слово лепеха. Можливо, від Таїр і виникло аїр?
|
|
|
|
