ѕересаджуванн¤

 ожну нормально розвинуту рослину пер≥одично треба пересаджувати. Ќеобх≥дн≥сть у цьому дл¤ здорових рослин визначають за станом кореневоњ системи, ¤ка повинна повн≥стю освоњти в≥дведений њй прост≥р, тобто пронизати всю грудку земл≥ наскр≥зь ≥ обплести кор≥нн¤м. ѕершим етапом п≥дготовки до переселенн¤ маЇ бути доб≥р в≥дпов≥дного посуду дл¤ рослини.

Ќайпоширен≥шими сучасними матер≥алами, з ¤ких виготовл¤ють горщики, Ї глазурована та неглазурована керам≥ка, р≥зн≥ види пластмас, р≥дше застосовують дерево та метал. ƒл¤ еп≥ф≥тних рослин можлив≥ контейнери з лози.  ожен з цих матер≥ал≥в маЇ р¤д переваги й недол≥ки. ¬важаЇтьс¤, що горщики з неглазурованоњ глини добре пропускають пов≥тр¤ до кореневоњ системи. ћожливо, це й так, але вода в них, випаровуючись через ст≥нки, залишаЇ на внутр≥шньому боц≥ сол≥, ¤к≥ не змогли проф≥льтруватис¤ разом з водою. Ќакопичуючись, вони стають джерелом отруЇнн¤ кор≥нн¤, ¤ке ми прагнемо забезпечити киснем. ўоб уникнути цього, в середину горщика потр≥бно класти прокладку з пол≥етилену .

 ерам≥чний глазурований посуд, ¤кий пропонують сучасн≥ виробники, нер≥дко можна вважати справжн≥м витвором мистецтва. Ѕагато з наших улюбленц≥в заслуговуЇ найкращих з них, але ≥снуЇ неписане правило: горщик не т≥льки не повинен бути суперником за красою з рослиною, але нав≥ть не привертати до себе зайвоњ уваги.

ѕол≥етиленов≥ горщики р≥зних кольор≥в та розм≥р≥в позбавлен≥ багатьох недол≥к≥в керам≥чного посуду, г≥г≥Їн≥чн≥ в користуванн≥, мають естетичний зовн≥шн≥й вигл¤д, але на внутр≥шн≥й прозор≥й його поверхн≥ можуть розвиватис¤ синьо-зелен≥ водорост≥, ¤к≥ вид≥л¤ють продукти метабол≥зму, отруйн≥ дл¤ кор≥нн¤ рослин. «апоб≥гти доступу св≥тла можна непрозорою прокладкою з пол≥етилену.

Ќа посуд≥, що був у користуванн≥, не повинен залишатис¤ грунт ≥з збудниками хвороб та шк≥дниками. ѕеред сад≥нн¤м такий посуд ретельно миють та дез≥нф≥кують.

ƒл¤ видаленн¤ зайвоњ поливноњ води у горщику обов'¤зково маЇ бути дренажний отв≥р достатнього д≥аметра. ѕеред сад≥нн¤м або пересаджуванн¤м рослин цей отв≥р накривають черепком (з розбитого керам≥чного посуду) та засипають дренажним, х≥м≥чно нейтральним матер≥алом, ¤кий добре вбираЇ вологу. ÷е може бути керамзит, шматочки п≥нопласту.

як правило, п≥д час пересаджуванн¤ горщик беруть на 2-3 см б≥льший за попередн≥й. Ќадм≥рна любов до рослини, що зумовлюЇ виб≥р посуду занадто великого розм≥ру, ¤к правило, зак≥нчуЇтьс¤ трагед≥Їю. √рунт, ¤кий рослина не використовуЇ, закисаЇ ≥ в подальшому кор≥нн¤ њњ загниваЇ.

«вичайно, дл¤ пересаджуванн¤ потр≥бен грунт, близький до того, у ¤кому рослина жила на батьк≥вщин≥. “роп≥чний л≥с, зв≥дки њњ могли вз¤ти, характеризуЇтьс¤ дуже великою ≥нтенсивн≥стю кругооб≥гу речовин, повний цикл ¤кого може в≥дбуватис¤ за п≥вроку. ” зв'¤зку з цим грунти там, ¤к правило, легк≥, багат≥ на орган≥чн≥ речовини, з добрим газообм≥ном, слабокисл≥. ћарно шукати такий грунт на найближч≥й клумб≥, в парку або на город≥. Ќе завжди можна придбати його ≥ в численних кв≥ткових к≥осках або магазинах, ≥ не тому, що його там немаЇ, а тому, що потр≥бну ¤к≥сть н≥хто не може гарантувати.

” процес≥ приготуванн¤ земл¤ноњ сум≥ш≥ найчаст≥ше застосовують дернову, перегн≥йну, хвойну та лист¤ну, р≥дше - верескову землю, р≥зноман≥тн≥ компости, торф, а також п≥сок. ƒл¤ еп≥ф≥тних рослин використовують подр≥бнен≥ частки кори дерев, корен≥ папоротей, лишайники, сфагновий мох тощо. ƒо складу ірунтових сум≥шей дл¤ кактус≥в ≥нод≥ додають рогову стружку, борошно з к≥сток тварин, розмелений металург≥йний шлак, подр≥бнену цеглу. –ослинам, що полюбл¤ють кальц≥й, а також дл¤ зниженн¤ кислотност≥ сум≥ш≥, додають мелену крейду, вапн¤к чи стару вапн¤ну штукатурку.

«аруб≥жне кв≥тникарство вирощуЇ рослини на верховому торф≥, де кислотн≥сть нейтрал≥зують додаванн¤м подр≥бнених вапн¤них матер≥ал≥в, а х≥м≥чний склад коригують м≥неральними добривами.

ƒекоративн≥ рослини пред'¤вл¤ють п≥двищен≥ вимоги до грунту ≥ штучних грунтових ірунт≥в, н≥ж ≥нш≥ с≥льськогосподарськ≥ рослини. “ому мистецтво вирощуванн¤ кв≥тково-декоративних рослин в значн≥й м≥р≥ залежить в≥д ум≥нн¤ вибрати грунт ≥ скласти необх≥дну земл¤ну сум≥ш.

„ому це таке необх≥дне?  оренева система рослин одержуЇ кисень з пов≥тр¤, що знаходитьс¤ в грунт≥. ѕри недостатн≥й аерац≥њ грунту рослини поглинають мало кисню. ѕри поганому газообм≥н≥, ¤кий залежить в≥д структури ≥ ф≥зичних властивостей грунт≥в (перезволоженн¤, погана порист≥сть, глинист≥ грунти ≥ ≥н.), корен≥ починають задихатис¤ ≥ загнивати.

¬елике значенн¤ дл¤ розвитку рослин маЇ ≥ кислотна реакц≥¤ грунту. Ќев≥дпов≥дн≥сть кислотност≥ грунту вимогам рослин викликаЇ њх поганий р≥ст, а в р≥зко виражених випадках нав≥ть в≥дмиранн¤. ѕри нев≥дпов≥дн≥й кислотност≥ грунту пог≥ршуЇтьс¤ засвоЇнн¤ рослинами з грунту окремих елемент≥в живленн¤. ќстанн≥, хоча ≥ присутн≥ в грунт≥ в достатн≥й к≥лькост≥, але через нев≥дпов≥дну кислотн≥сть ірунтового розчину не поглинаютьс¤ корен¤ми.

 в≥тково-декоративн≥ рослини неоднаково добре ростуть на грунтах з лужною ≥ кислою реакц≥Їю. ƒе¤к≥ рослини вимагають кислуватих грунт≥в - бегон≥¤, кальцеол¤р≥¤, папорот≥, пеларгон≥¤, фукс≥¤, хризантема, цикламен; ≥нш≥ ростуть краще на кислих грунтах - азал≥¤, верес, гортенз≥¤, камел≥¤, рододендрон; трет≥ добре ростуть на злегка лужних нейтральних або кислуватих грунтах.

Ќайкраща pH грунту дл¤ кв≥ткових ≥ декоративних рослин.

–ослини	ќптимум pH
јнтур≥ум јспарагус Ѕегон≥¤ корол≥вська Ѕромел≥Їв≥  актуси  амел≥¤ ÷икламен ¬ересень ћолочай ‘атс≥¤ ‘≥кус ‘укс≥¤ √ербера √≥ппеаструм √ортенз≥¤  аланхое ћонстера ћирт ѕальми  ала “радесканц≥¤ √локсин≥¤ ѕримула ѕеларгон≥¤ ¬≥ола ƒал≥¤ √≥ацинт √лад≥олус ≤рис Ћ≥л≥¤ Ќарцис ѕетун≥¤ ѕ≥он –ододендрон “ро¤нда “юльпан	5,0-6,5 6,5-7,5 6,0-7,0 4,0-4,5 7,0-8,0 4,0-4,5 5,5-6,5 3,5-4,5 6,0-7,0 6,0-7,0 5,5-7,0 5,5-6,5 6,5-7,5 5,5-7,0 4,0-6,5 5,5-7,0 5,9-6,8 6,0-8,0 5,0-6,5 8,0-7,0 4,0-5,0 5,0-6,5 5,5-7,0 5,0-6,8 6,0 7,0-7,5 6,0-7,5 6,0-8,0 5,0-7,0 5,0-6,0 6,0-7,0 6,5-7,5 7,0 6,5-7,5 6,5-7,5 6,0-7,5

 ислотн≥сть - найважлив≥ша властив≥сть землесум≥ш≥. якщо грамотно вирощувати рослини, то треба добре визначити рЌ грунту.

 ≥льк≥сно кислотн≥сть грунту прийн¤то визначати символом рЌ з в≥дпов≥дною цифрою. «а величиною рЌ грунти д≥л¤ть на групи:

сильнокисл≥ - 4,5 ≥ нижче;

середньокисл≥ - 4,6-5,0;

слабокисл≥- 5,1-5,5;

нормальн≥, близьк≥ до нейтральних- 5,5-7,0;

лужн≥- вище 7,0.

÷ифра 7,0 св≥дчить, що середовище нейтральне, тобто кислотн≥сть ≥ лужн≥сть збалансован≥.

” земл¤н≥й сум≥ш≥ в горщику з часом показник рЌ зм≥нюЇтьс¤ - через поливанн¤ водою, внасл≥док використанн¤ м≥неральних добрив, зм≥ни њхньоњ концентрац≥њ. ƒл¤ того, щоб рослини не в≥дчули такоњ зм≥ни, потр≥бно час в≥д часу визначати рЌ й вносити необх≥дн≥ корективи. якщо сум≥ш стала кислою, у воду дл¤ поливанн¤ додають 1 ст. ложку долом≥тового борошна чи ст≥льки ж крейди на 4 л води. ѕоливати сл≥д т≥льки св≥тлою водою, без осаду. „ерез 2 дн≥ зробити контрольний анал≥з ≥, ¤кщо потр≥бно, процедуру повторити. «а лужноњ реакц≥њ землесум≥ш≥ сл≥д у воду додати 1 ст. ложку столового оцту на 2 л води, або розчин м≥дного купоросу (1 ст. л. на 4 л води). ѕ≥сл¤ поливанн¤ м≥дним купоросом землесум≥ш продренувати, тобто полити теплою водою ¬изначають рЌ землесум≥ш≥ таким чином: беруть 1 ч. ложку з верхом земл¤ноњ сум≥ш≥, заливають њњ 100 мл кип'¤ченоњ або дистильованоњ води, добре перем≥шують, збовтуючи, дають ц≥й сум≥ш≥ в≥дсто¤тис¤. ƒал≥ смужку ≥ндикаторного паперу вмочують у розчин ≥ швидко пор≥внюють ѓњ кол≥р ≥з шкалою рЌ. ƒл¤ визначенн¤ кислотност≥ земл¤ноњ сум≥ш≥ безпосередньо в горщику потр≥бно його р¤сно полити водою, щоб вона просочилас¤ через усю грудку ≥ з≥бралас¤ у п≥ддон≥. ” цю воду вмочують смужку ≥ндикаторного паперу ≥ швидко пор≥внюють ≥з шкалою. ѕриготовлену св≥жу землесум≥ш можна перев≥рити на кислотн≥сть ≥ншим способом. ¬ пластмасову л≥йку вкладають ф≥льтр ≥з вати, на нього насипають невелику к≥льк≥сть земл≥ ≥ промивають м'¤кою водою, краще дистильованою. ѕроф≥льтровану воду перев≥р¤ють теж ≥ндикаторним папером.

ƒл¤ того, щоб кислотн≥сть була в норм≥, ≥снуЇ дек≥лька способ≥в.

ѕерший - дв≥ч≥ на м≥с¤ць додавати в поливну воду наст≥й долом≥тового борошна ≥з розрахунку - 1 ст. л. на 4 л води. ѕоливати зверху. “ак ми зупинимо окисленн¤ сум≥ш≥.

ƒругий - добрива застосовувати не з поливною водою, а розпилюючи на листки. ƒл¤ цього використовують спец≥альн≥, добре розчинн≥ у вод≥ добрива.

“рет≥й - пересаджуванн¤ рослини в нову сум≥ш, де рЌ вже в≥дрегульовано.

 ислотн≥сть грунту приблизно можна визначити за рослинами, ¤к≥ ростуть на тому м≥сц≥, де плануЇтьс¤ заготовл¤ти землесум≥ш. «в≥сно, це не зовс≥м точно, але кв≥тникар-аматор може зор≥Їнтуватис¤, ≥ цього буде достатньо.

≤ндикатори лужноњ реакц≥њ грунту: березка польова, г≥рчиц¤ польова, меландр≥й б≥лий, мак дикий, живок≥ст польовий.

≤ндикатори нейтрального ≥ слабокислого грунту: м≥тлиц¤ б≥ла, пир≥й повзучий, конюшина повзуча, приворотень близький, ромашка непахуча, редька польова.

≤ндикатори середньокислого ≥ сильнокислого грунту: серадела др≥бненька, щавель горобиний, ф≥алка трикол≥рна (братки), подорожник великий.

–ослини, що ростуть на ірунтах, збагачених азотом: глуха кропива б≥ла, грицики звичайн≥, кропива дводомна, кропива жалка, лобода б≥ла, лутига розлога.

–ослини, що ростуть на зволожених, переважно глинистих ірунтах: м'¤та польова, п≥дб≥л, хвощ польовий.

√рунтов≥ сум≥ш≥

ѕри культур≥ р≥зних рослин необх≥дн≥ важк≥, середн≥ ≥ легк≥ сум≥ш≥.

«емлесум≥ш≥

є 1 дернова земл¤, листова земл¤ (2:1) - важкий грунт;

є 2 дернова земл¤, листова земл¤ (1:1) - середн≥й грунт;

є 3 листова земл¤, п≥сок (1:1) - легкий грунт;

є 4 листова земл¤, хвойна земл¤, перегн≥й (1:1:1) - легкий грунт;

є 5 листова земл¤, хвойна земл¤ (2:1) - легкий грунт;

є 6 хвойна земл¤, торф, п≥сок (1:1:1) - легкий грунт;

є 7 дернова земл¤, листова земл¤, хвойна земл¤, торф, п≥сок (1:1:1:1:1) - середн≥й грунт;

є 8 дернова земл¤, листова земл¤, хвойна земл¤ (2:1:0,5) - важкий грунт;

є 9 листова земл¤, хвойна земл¤, сухий коров'¤к (1,5:1:0,5) - середн≥й грунт;

є 10 дернова земл¤, листова земл¤, сфагнум (0,5:1:2) - середн≥й грунт.

 ожна з приведених сум≥шей забезпечуЇ хороший р≥ст ≥ розвиток великоњ групи рослин. ќкр≥м вказаних, складають ≥ б≥льш спец≥альн≥, ¤к≥ не мають такого широкого вживанн¤ земл¤н≥ сум≥ш≥ (дл¤ орх≥дей, р¤ду папоротей ≥ т.п.). «емл¤на сум≥ш складаЇтьс¤ ≥ зволожуЇтьс¤ завчасно. «емл¤ дл¤ посадки повинна бути св≥жою, не дуже сухою ≥ не дуже вологою. ¬она повинна бути така, щоб при здавлен≥ рукою вона залишалас¤ рихлою а не склеювалас¤ в щ≥льну грудку. «емл¤ в кв≥тникарств≥ може знадобитис¤ не т≥льки вл≥тку, але ≥ взимку, ≥ особливо ранньою весною, тому необх≥дний њњ достатн≥й запас. ўоб земл¤ не замерзнула њњ сл≥д берегти в теплому прим≥щенн≥, ≥ кожну грунт в окрем≥й м≥сткост≥.

—кладники грунтосум≥шей:

ƒернова земл¤

ƒернова земл¤ повинна волод≥ти др≥бногрудковою структурою, добре проникна дл¤ води ≥ пов≥тр¤ м≥стити значний запас живильних речовин. «аготовлювати дернову землю треба на старих пастбищах або лугах ≥з слабокислою реакц≥Їю грунту ≥ хорошим травостоЇм з боб≥в ≥ так званих "солодких злак≥в". –озвиток осоки, хвощ≥в ≥ щавлю засв≥дчуЇ про кислу реакц≥ю грунту якщо дернова земл¤ м≥стить мало глини ≥ багато п≥ску, корисно додати трохи рихлоњ промороженоњ або прожареноњ глини. ≤ навпаки, дуже глиниста земл¤ пол≥пшуЇтьс¤ п≥ском, непогано брати дернину на лугах, що зас≥вають багатор≥чними кормовими травами, особливо конюшиною ≥ ≥ншими бобами, але не ран≥ше н≥ж на другий р≥к п≥сл¤ пос≥ву.

ƒерен нар≥зають в к≥нц≥ л≥та або на початку осен≥ лопатою пластами 30x30 см ≥ завтовшки 10 см. ƒе¤к≥ рослини вимагають б≥льш легкий грунт з невеликою к≥льк≥стю глини, але що м≥стить багато перегною ≥ корен≥в. ƒерновий шар в цьому випадку повинен бути в≥д 6 до 8 см. ƒл¤ глинисто-дерновоњ земл≥ дернину р≥жуть з глинистим п≥дгрунт¤м до 15-20 см, але не глибше.

ƒерен складають в штабель шириною 1 - 1,5 ≥ заввишки 1 м (або в менш≥й к≥лькост≥, але в аналог≥чному сп≥вв≥дношенн≥) трава до трави. ћожна переслоювати невеликою к≥льк≥стю злегка перегнилого солом'¤ного коров'¤чого або к≥нського гною - п≥сл¤ кожного шару дернини кладуть шар злегка перепр≥лого гною завтовшки 4-7 см. ѕот≥м дерен пересипати к≥стковою або фосфорною мукою, або суперфосфатом з розрахунку 1 кг на куб≥чний метр дерну, а також додати негашене вапно (3-4 кг на 1 м3 дерну).

¬ерхню частину штабелю укладають так, щоб утворилосьсь невелике поглибленн¤ дл¤ затриманн¤ дощовоњ води. ” такому вигл¤д≥ штабель залишають на один р≥к «а цей час один-два рази перекопують ≥ поливають розбавленою гноњвкою. „ерез р≥к дернова земл¤ вважаЇтьс¤ придатноњ дл¤ використовуванн¤, њњ подр≥бнюють лопатою або руками, при цьому др≥бн≥ орган≥чн≥, що не перепр≥ли частинки ≥ волокна ≥з земл≥ не видал¤ють ѕеред вживанн¤м дернову землю прос≥вають через сито з д≥аметром отвор≥в 3-4 см, щоб залишалис¤ грудочки з горошину, але не крупн≥ше за л≥совий гор≥х. ѕри пересадц≥ рослин у кад≥вб грудочки можуть бути б≥льше.

ƒернова земл¤ використовуЇтьс¤ у велик≥й к≥лькост≥. ¬она маЇ величезне значенн¤ при посадц≥ лавру, тро¤нд пальм, лимон≥в та ≥н

Ћистова земл¤

Ћистову землю заготовлюють з опалого лист¤ липи, л≥щини, клена, в'¤за, топол≥, ¤блунь, груш. ¬ лист≥ дуба ≥ верби м≥ст¤тьс¤ дубильн≥ речовини, при цьому вони непридатн≥ дл¤ отриманн¤ листовоњ земл≥.

¬ лист¤них л≥сах збирають рихл≥ нап≥вперепр≥ле лист¤ ≥ складають в невисок≥ штабел≥ або купи. ѕрот¤гом л≥та њх перекопують ≥ поливають к≥лька раз≥в водою, щоб вони пост≥йно були вологими. ѕри розклад≥ лист¤ утворюЇтьс¤ велика к≥льк≥сть кислот. ÷≥ кислоти гальмують подальшу д≥¤льн≥сть корисних бактер≥й, ≥ розкладанн¤ лист¤ спов≥льнюЇтьс¤. Ўк≥дливий вплив кислотност≥ усувають внесенн¤м в штабель п≥д час перекопуванн¤ гашеного вапна з розрахунку 0,5 кг на 1 м3 лист¤, що не перепр≥ло. ¬л≥тку один раз штабель поливають розчином гноњвки. ÷е збагатило масу поживними речовинами ≥ прискорюЇ розкладанн¤. ¬ результат≥ виходить легка, рихла, чиста в≥д нас≥нн¤ см≥тних трав листова земл¤ ¬ сум≥ш≥ з дерновою вона придатна дл¤ вирощуванн¤ б≥льшост≥ культур; необх≥дна п≥д пос≥ви нас≥нн¤ в мисках ≥ ¤щиках; в сум≥ш≥ з торфом ≥ п≥ском ц≥лком зам≥нюЇ вересову, ¤ку не завжди можна заготовити; граЇ роль розпушувача; живильна ≥ особливо придатна дл¤ рослин, що не перенос¤ть парниковоњ гнойовоњ земл≥.

Ћистову землю широко застосовують дл¤ пос≥ву, сад≥нн¤ живц≥в ≥ при пересадц≥ бегон≥Ївих, орх≥дних папоротей, геснер≥Ївих ≥ ≥н.

“орф'¤на земл¤

“орф'¤на земл¤ складаЇтьс¤ ≥з залишк≥в рослин, що розкладаютьс¤. «аготовлюють њњ з так званого болот¤ного чорнозему - сирого торфу мохових бол≥т, складаюсь в низьк≥ штабелю заввишки до 70 см. ѕрот¤гом весн¤но-л≥тнього пер≥оду 3-4 рази перекопують на прот¤з≥ 2-3 рок≥в, оск≥льки в погано вив≥трен≥й торф'¤н≥й земл≥ м≥ст¤тьс¤ шк≥длив≥ дл¤ рослин кислоти. Ќа пов≥тр≥ ц≥ кислоти переход¤ть в нейтральн≥ з'Їднанн¤ ≥ втрачають своњ шк≥длив≥ властивост≥. ƒл¤ зменшенн¤ кислотност≥ можна також внести на 1 м3 торфу 25 кг фосфатноњ муки або 12 кг деревного попелу або вапна. якщо землю готують дл¤ посадки дорослих рослин, то вл≥тку њњ поливають один раз розчином гноњвки з розрахунку 3 в≥дра розчину на 1 м3 торфу.

Ќа торф'¤них сум≥шах або на чистому торф≥ легке забезпечити збалансоване живленн¤, використовуючи комплексн≥ м≥неральн≥ добрива. ѕри вирощуванн≥ на чистому торф≥ (рослини, ¤к≥ потребують в кислотний грунт, - гортенз≥њ азал≥њ ≥ ≥н.), дл¤ кращоњ водопроникност≥ рекомендуЇтьс¤ додавати розпушувач (др≥бний керамзит, або синтетичний заповнювач - пол≥стирол; шматочки п≥нопласту).

¬ипускаЇтьс¤ також субстрат, що складаЇтьс¤ з верхового торфу (низинний торф дл¤ багатьох кв≥т≥в застосовувати не сл≥д, оск≥льки в≥н маЇ тонку структуру, швидко руйнуЇтьс¤ ≥ ущ≥льнюЇтьс¤) з м≥неральними добавками. “орф'¤на земл¤ здатна поглинати дуже велику к≥льк≥сть вологи, тому покращуЇ властивост≥ ≥ншого грунту; вживаЇтьс¤ в сум≥ш≥ з п≥ском дл¤ посадки живц≥в; потр≥бна при культур≥ азал≥й, камел≥й, гортенз≥й, рододендрон≥в; хороша дл¤ пос≥ву др≥бного нас≥нн¤; додаЇтьс¤ до дерновоњ земл≥ з метою збагаченн¤ орган≥чними речовинами.

“орф'¤ну землю не сл≥д пересушувати, оск≥льки вона повол≥ просочуЇтьс¤ водою. ѕ≥д час збер≥ганн¤ торф'¤на земл¤ пост≥йно повинна бути вологою.

ѕерегн≥йна земл¤

ѕерегн≥йна земл¤ виходить при перепр≥ванн≥ гною з парник≥в ≥ додаванн¤м до нього верхнього шару земл≥, в ¤к≥й вирощувалас¤ кв≥ткова розсада. ѕ≥зньою ос≥нню гн≥й, що вже п≥ддавс¤ розклад, разом ≥з землею виймають з парник≥в ≥ складають в штабель. ќстанн≥й прот¤гом л≥та к≥лька раз≥в перекопують. ѕ≥сл¤ остаточного розкладанн¤ перегн≥йну землю застосовують при складанн≥ земл¤них сум≥шей. ѕерегн≥й рихлий, легкий, багатий живильними речовинами що ≥ спри¤Ї хорошому зростанню багатьох культур. якщо таку землю д≥стати важко, то в цьому випадку можна порекомендувати наступний спос≥б њњ зам≥ни: добре висушений коров'¤к розтерти в порошок ≥ дуже ретельно перем≥шати ≥з звичайною дерновою землею. Ќа л≥трову банку земл≥ достатньо п≥вскл¤нки цього порошку.

√ородн¤ земл¤

√ородн¤ земл¤ середньоњ густини потр≥бна при культур≥ б≥льшост≥ однор≥чних ≥ багатор≥чних рослин. ’орошу городню землю на товщину орного шару восени беруть п≥сл¤ збиранн¤ врожаю з огород≥в. « д≥л¤нок, ¤к≥ були зайн¤т≥ хрестоцв≥тими ≥ пасльоновими рослинами, заготовлювати городню землю не рекомендуЇтьс¤. «аготовлену городню землю бережуть в купах.

 ротова земл¤

 ротова земл¤, зм≥шана в р≥вних к≥лькост¤х з перегноЇм, Ї хорошою землею при культур≥ багатьох рослин.  ротову землю беруть з ще не зарослих травою горбик≥в, накопаних кротами на колишньому болот≥ або висохлому ставку.

ƒеревна земл¤

ƒеревна земл¤ виходить з гнилих колод, пн≥в, тр≥сок, що нап≥взотл≥ли, стружок, тирси, гнил≥ у великих дуплах старих дерев. ѕо своњх ¤кост¤х близька до листовоњ, але застосовуЇтьс¤ р≥дше, оск≥льки легко закисаЇ. «астосовуЇтьс¤ дл¤ культури орх≥дей, папоротей ≥ бромел≥Ївих.

ѕри складанн≥ земл¤них сум≥шей, разом з основними земл¤ми, доводитьс¤ застосовувати р≥чковий п≥сок, мох, папоротев≥ корен≥, вуг≥лл¤.

Ѕерезово-лист¤ний пил

Ѕерезово-лист¤ний пил покращуЇ структуру земл≥ дл¤ рослин додаванн¤м столових ложок березово-лист¤ного пилу на 1 кг земл≥. ƒл¤ отриманн¤ березово-лист¤ного пилу березовий лист, висушений на сонц≥, розтирають ≥ прос≥вають через др≥бне сито.

¬ересова земл¤

¬ересова земл¤ утворюЇтьс¤ в хвойних л≥сах, ¤к≥ р¤сн≥ють вересом. Ўар вересового грунту майже завжди тонкий. ¬≥н темно-с≥рого кольору ≥ зм≥шаний з б≥лим п≥ском. …ого зн≥мають ≥ складають в штабель, пот≥м, п≥дтримуючи у вологому стан≥, залишають лежати прот¤гом рок≥в. ѕот≥м його прос≥вають через сито. ¬ересова земл¤ волод≥Ї рихл≥стю ≥ хорошою проникн≥стю води ≥ пов≥тр¤. ѓњ вживають дл¤ приготуванн¤ земл¤них сум≥шей п≥д культури камел≥й, азал≥й ≥ р¤ду ≥нших рослин.

«ам≥сть вересовоњ земл≥ можна брати сум≥ш: 2 частини листовоњ, 4 - торф'¤ноњ земл≥ ≥ 1 частина п≥ску.

’война земл¤

’война земл¤ заготовлюЇтьс¤ в сосновому або ¤лицевому л≥су. ѕри цьому верхн≥й, тонкий шар хвоњ, що не розклалас¤ в≥дкидають, а нижн≥й зн≥мають. « перегнилоњ хвоњ складають невеликий штабель. ¬л≥тку штабель 2 - 3 рази перекопують ≥ поливають водою. ƒо вживанн¤ хвойну землю весь час п≥дтримують у вологому стан≥. ÷ю рихлу слабокислую землю використовують дл¤ вирощуванн¤ азал≥й ≥ вересових рослин.

  орен≥ папоротей

ѕапоротев≥ корен≥ з≥стригають з кореневищ ≥ бережуть в сухому прим≥щенн≥. Ќайкращими вважаютьс¤ корен≥ осмунди.

¬ нар≥заному або подр≥бненому вигл¤д≥ папоротев≥ корен≥ застосовують ¤к компонент в сум≥шах дл¤ еп≥ф≥тних рослин. ≈п≥ф≥ти - рослини, ¤к≥ втратили зв'¤зок з грунтом, ростуть ≥ розвиваютьс¤ на стеблах, в м≥сц¤х розгалужень стовбур≥в, на корен¤х ≥нших рослин ≥ ≥н. ≈п≥ф≥ти -живл¤тьс¤ самост≥йне, але "мешкають" на ≥нш≥й рослин≥. Ѕ≥л¤ 10% вс≥х представник≥в флори ведуть еп≥ф≥тний спос≥б житт¤.

ћох

 ћох, також ¤к ≥ п≥сок, не даЇ рослинам поживних речовин.

–озр≥зн¤ють зелений л≥совий мох ≥ б≥лий сфагнум. Ѕ≥лий росте на болотах. —тар≥ частини його поступово в≥дмирають, утворюючи торф; верхн≥й шар зн≥мають дл¤ застосуванн¤ в кв≥тникарств≥. ѕеред вживанн¤м мох пропарюють, просушують, щоб убити шк≥дливих комах, пот≥м мохом покривають дренаж в горщиках шаром 1,5-2 см. —фагнум заготовлюють у верхових ≥ перех≥дних болотах на початку осен≥. ќчищають в≥д р≥зних дом≥шок: в≥ток чагарник≥в, осок та ≥н. —фагнум волод≥Ї ун≥кальною вологоЇмн≥стю, асептичними властивост¤ми ≥ здатн≥стю зб≥льшуватис¤ в об'Їм≥ в процес≥ використовуванн¤. ћох додаЇ рихл≥сть грунту ≥ спри¤Ї збереженню в н≥й вологост≥. ¬ подр≥бненому вид≥ його дом≥шують до земл≥ дл¤ р≥вном≥рного зволоженн¤, в≥н добре вбираЇ воду ≥ довго утримуЇ њњ. ÷е необх≥дне при розмноженн≥ (вкор≥ненн≥) рослин живц¤ми ≥ нас≥нн¤м. ћохом обв'¤зують п≥дставку стовбур≥в пальм, щоб спри¤ти розвитку нових додаткових корен≥в.

¬ сум≥ш≥ з р≥чкового п≥ску ≥ рубаного моху вирощують велике нас≥нн¤ троп≥чних рослин ћох добавл¤ють до субстрату при культур≥ орх≥дних, бромел≥Ївих, ароњдних рослин (антур≥ум, диффенбах≥¤, монстера. ѕри культур≥ рослин ≥ вирощуванн¤ нас≥нн¤ додають т≥льки св≥жий вологий мох сухий мох в цьому випадку застосовувати не сл≥д. ƒл¤ збер≥ганн¤ моху у вологому стан≥ його укладають в т≥н≥ в прохолодному м≥сц≥ шаром 15-20 см ≥ зр≥дка поливають. « настанн¤м ос≥нн≥х заморозк≥в мох перенос¤ть в прим≥щенн¤ з температурою пов≥тр¤ +1-2∞—.

ѕодр≥бнена на р≥зн≥ фракц≥њ кора хвойних пор≥д (сосни, модрини), використовуЇтьс¤ ¤к один з основних субстрат≥в дл¤ вирощуванн¤ орх≥дних, а також ¤к розпушувач в легких земельних сум≥шах.

ѕ≥сок

ѕ≥сок додаЇ грунту водопроникн≥сть ¬≥н необх≥дний ≥ обов'¤зковий у вс≥х земл¤них сум≥шах. ѕ≥сок не даЇ рослинам н≥¤ких живильних речовин, але в сум≥ш≥ з ірунтом зб≥льшуЇ аерац≥ю, тобто забезпечуЇ кращий доступ пов≥тр¤ до корен≥в.

Ќайкращий дл¤ дом≥шок до спец≥альних земл¤них сум≥шей, зас≥б дренажу ≥ живцюванн¤ вважаЇтьс¤ грубозернистий р≥чковий п≥сок. ѕ≥сок з ≥ржавими пл¤мами, вказуЇ на присутн≥сть металевих оксид≥в, перед вживанн¤м необх≥дно добре промити. ƒл¤ цього його насипають в велику м≥стк≥сть з водою ≥ збовтують, розм≥шуючи палицею. ѕ≥сок ос≥даЇ на дно, а каламутну воду зливають. ѕромивку повторюють до тих п≥р, поки вода не стане прозорою. ƒр≥бний б≥лий п≥сок хороший дл¤ живцюванн¤ азал≥й, камел≥й ≥ ≥нших важкоукор≥нюючих рослин.

ƒеревне вуг≥лл¤

ƒеревне вуг≥лл¤ (переважно березовий, основний), роздроблений на шматочки до 0,8-1,0 см в д≥аметр≥, застосовують в сум≥шах п≥д культури орх≥дних, ароњдних, кактусових ≥ сукулент≥в. ¬≥н спри¤Ї рихлост≥ ≥ водопроникност≥ грунту ≥, кр≥м того д≥Ї ¤к антисептик, обер≥гаючи корен≥ в≥д загниванн¤. ƒодавати його можна до 3-8% в≥д всього складу.

ѕри живцюванн≥ кактус≥в ≥ вс≥х соковитих рослин зр≥зи присипають вуг≥льним порошком, що попереджаЇ загниванн¤. ¬с≥ вогнища гнил≥ на стеблах ≥ бульбах бегон≥й, цикламена заздалег≥дь очищають до здоровоњ тканини ≥ також засипають (або пломбують) вуг≥льним порошком. ¬ результат≥ рослини видужують, а гнитт¤ припин¤Їтьс¤.

 ≥сткова мука

 ≥сткову муку корисно додавати в земл¤ну сум≥ш при пересадц≥ культур. ¬она особливо потр≥бна дл¤ кв≥тучих рослин.  ≥ст¤ну муку можна одержати з прожарених (¤ловичих) к≥сток, ¤к≥ легко дробл¤тьс¤.

¬ермикул≥т

÷е м≥нерал, ¤кий належить до групи г≥дрослюд. ” кв≥тникарств≥ його застосовують т≥льки в обпаленому вигл¤д≥. ¬ процес≥ прожарюванн¤ в≥н набуваЇ легкост≥ й розпущеност≥ ≥ не травмуЇ кор≥нн¤, стаЇ здатним утримувати велику к≥льк≥сть води, що обер≥гаЇ кореневу систему в≥д висиханн¤. ” ньому не завод¤тьс¤ комахи та хвороботворн≥ м≥кроорган≥зми. ќсновний недол≥к вермикул≥ту - його лужна реакц≥¤. јле за внесенн¤ кислих компонент≥в до землесум≥ш≥ цей показник сам по соб≥ ур≥вноважуЇтьс¤. ¬несений у землесум≥ш вермикул≥т "облагороджуЇ" њњ, пол≥пшуЇ структуру, надаЇ легкост≥, створюЇ спри¤тливий м≥крокл≥мат дл¤ розвитку кореневоњ системи рослин, п≥двищуЇ ефективн≥сть д≥њ внесених добрив. ƒо загальноњ к≥лькост≥ землесум≥ш≥ вермикул≥ту внос¤ть 30%.

ѕерл≥т

Ћегкий, пористий матер≥ал, що дуже широко застосовуЇтьс¤ у кв≥тникарств≥. ¬≥н маЇ б≥лий кол≥р, нейтральний, не м≥стить поживних речовин. ¬икористовують його ¤к стерильне середовище дл¤ укор≥ненн¤ тих рослин, що важко розмножуютьс¤ вегетативно. ¬ широкому д≥апазон≥ - в сум≥шах грунту дл¤ вирощуванн¤ розсади кв≥т≥в. «рештою, ¤к перл≥т, так ≥ вермикул≥т разом утворюють спри¤тливе середовище дл¤ ¤к≥сного розвитку рослин.

 ерамзит

ѕродукт спец≥ального випалюванн¤ глини. ¬иготовл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ круглих, злегка видовжених кульок р≥зного розм≥ру - в≥д 30 до 3-5 мм. ” кв≥тникарств≥ використовують лише др≥бн≥ фракц≥њ. ¬≥н придатний ¤к дренажний матер≥ал дл¤ горщикових культур.

ѕ≥нопласт

≤ндиферентний матер≥ал, в≥н зб≥льшуЇ пов≥тропроникн≥сть сум≥ш≥, утримуЇ в н≥й вологу та м≥неральн≥ добрива. ѕеред використанн¤м його натирають на кухонн≥й тертушц≥ з отворами серед нього розм≥ру (перед цим сл≥д змочити його водою, бо п≥д час терт¤ в≥н електризуЇтьс¤). якщо структура п≥нопласту пухка, то його можна роз≥м'¤ти нав≥ть руками. ѕ≥нопласт - гарний дренаж, але так його можна використовувати лише прот¤гом одного року, бо пот≥м в≥н вид≥л¤Ї шк≥длив≥ дл¤ рослин гази.

—терил≥зац≥¤ землесум≥ш≥

ѕриготовлену землесум≥ш потр≥бно пропарити. –обитьс¤ це так: в широку алюм≥н≥Їву каструлю (чи в≥дро) на дно ставл¤ть ¤кусь металеву р≥ч, зверху на нењ встановлюють реш≥тку, наливають воду ≥ в полотн¤ному м≥шечку вкладають земл¤ну сум≥ш.  аструлю накривають кришкою. ¬се це ставл¤ть на вогонь; вода, нагр≥ваючись, перетворюЇтьс¤ на пару, ¤ка проходить через землесум≥ш, нагр≥ваЇ ≥ стерил≥зуЇ њњ. «емлесум≥ш об'Їмом 5- 8 л≥тр≥в пропарюють за 40-50 хв. ѕ≥сл¤ такоњ процедури њњ потр≥бно пров≥трити 2 дн≥, або ж скласти в пол≥етиленовий пакет ≥ так потримати 2 тижн≥ дл¤ в≥дновленн¤ в н≥й м≥кроорган≥зм≥в.

Ќе рекомендують землесум≥ш прожарювати в печах чи духовках: в≥д високоњ температури земл¤ втрачаЇ своњ ¤кост≥. ћох сфагнум достатньо залити крутим окропом ≥ залишити до охолодженн¤, п≥сл¤ цього його можна використовувати.

¬зимку землесум≥ш залишають на мороз≥, щоб замерзла, навесн≥ њњ використовують, ≥ вона збер≥гаЇ вс≥ х≥м≥чн≥ та ф≥зичн≥ властивост≥.

“ехн≥ка пересаджуванн¤

 ¬ п≥дготовленому горщику д≥аметром на 2-3 см б≥льшому за попередн≥й на дренажний отв≥р кладуть шматок черепка з керам≥чного посуду випуклим боком догори, а зверху насипають шар дренажного матер≥алу (до 10% висоти горщика). ƒал≥ бажано додати дек≥лька шматочк≥в деревного вуг≥лл¤, ¤ке буде протид≥¤ти розвитку можливих кореневих гнилей. ” центр≥ посудини конусом насипають невелику к≥льк≥сть п≥дготовленого грунту.

«аплановану дл¤ пересаджуванн¤ рослину зв≥льн¤ють в≥д горщика, перекинувши його вниз, притримуючи в≥д висиланн¤ землю та злегка постукуючи його по ст≥нках. ќбстежують кор≥нн¤ та видал¤ють серед нього загниваюче або пошкоджене.  орен≥, що наросли к≥льц¤ми по дну горщика в≥др≥зають, перевод¤чи њх на боков≥ в≥дгалуженн¤ ¤комога вище по ос≥ корен¤. «р≥зи бажано притрусити порошком з деревного вуг≥лл¤. „астину грунту з грудки видал¤ють дерев'¤ною паличкою. —тежать при цьому, щоб не пошкодити кор≥нн¤.

ѕ≥дготовлену таким чином рослину ставл¤ть у новий горщик на вершину земл¤ного конусу, стежачи, щоб коренева шийка пересаджуваноњ рослини була розм≥щена по центру посуду та нижче на 1-2 см верхнього р≥вн¤ горщика. ÷е дуже важливо тому, що глибоко посаджен≥ кв≥ти погано ростуть. «аф≥ксувавши рослину в такому положенн≥, р≥вном≥рно з ус≥х бок≥в насипають п≥дготовлений грунт. „ас в≥д часу його злегка ущ≥льнюють паличкою та легким постукуванн¤м долонею по ст≥нц≥ горщика Ѕ≥льшого ущ≥льненн¤ потребують т≥льки доросл≥ рослини у великому посуд≥. ƒл¤ забезпеченн¤ зручност≥ поливу грунт недосипають до верху посуду на 2 сантиметри. ” великих горщиках - трохи нижче.

ѕересаджену рослину ставл¤ть на тиждень - два в зат≥нок та поливають. ¬ода при цьому повинна обов'¤зково просочитис¤ у п≥ддон. „ерез п≥вгодини залишки води з п≥ддонника видал¤ють. —укулентн≥ та нап≥всукулентн≥ рослини не поливають «-4 дн≥. «а цей час на пошкоджених кор≥нц¤х утворюЇтьс¤ скловидне т≥ло, ¤ке слугуЇ бар'Їром в≥д проникненн¤ в тканини рослини збудник≥в хвороб. ” подальшому њх поливають невеликими порц≥¤ми.

Ќа головну