Верба
А над самою водою
Верба похилилась,-
Аж по воді розіслала
Зеленії віти...
Цікавим є й такий факт: у селах, де копають колодязі на куток, тобто на 10-15 дворів, люди у відра з набраною водою завжди кладуть вербову дощечку завбільшки з долоню. Такий вербовий кусник дезинфікує воду, поліпшує її смакові властивості, надаючи їй "вербового духу", що його утворюють смолисті речовини.
Вербовий дух уподобали й бджоли. Перший взяток ранньої й теплої весни бджоли беруть із жовтих вербових сережок, оскільки дерево починає рано квітувати. Правда, вербовий мед менш корисний, ніж гречаний або липовий. Проте найсмачніша медівка буває саме з вербового меду.
Високо цінуються вулики з вербових дощок або цілих колод - довбанки. Бджоли в таких вуликах добре розмножуються, менше хворіють і, як кажуть пасічники, веселі. А веселі бджоли - працьовитіші. Цьому сприяють і запах "в домі", і ще одна властивість цього дерева - тримати тепло або прохолоду. У спекотний літній день у затінку верби завжди прохолодніше, ніж під іншим деревом. Річ у тім, що у вербі завжди багато води. У сухих вербових дошках водяні пори заповнені повітрям, яке є чудовим тепло-ізолятором. Тому вербові вулики й тримають прохолоду влітку і тепло взимку.
Здавна на Україні творці музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку вербову деревину. Особливо ж прославилася верба в кобзах, а потім у бандурах, які багатьом поколінням трудящих послужили для возвеличення духу вільнолюбства, звитяжної боротьби за соціальне і національне визволення, для прославлення відданих народові і Батьківщині героїв. У руках славних народних співців-кобзарів оживала верба, продовжувала служити людям.
Так само вербова деревина використовувалася і для виготовлення меблів. А ще добре відомо, які легкі човни-довбанки витісувалися із могутніх стовбурів верби.
Із вербової деревини роблять зручні й легкі дерев'яні ложки та інше начиння. Вибирався колись чолові у дорогу - обов'язково брав із собою ложку. Нерідко ложка на Запорозькій січі слугувала для перевірки добровольця. Запрошували до гуртової каші, де кожен виймав свою ложку. Хто не мав саме вербової ложки того підозрювали як ворога, що намагався пробратися в козацький табір.
|
|
|
|
