Олеандр
Олеандр - вічнозелений гіллястий кущ із родини кутрових, дуже поширений у дикому стані та в культурному вигляді на середземноморському узбережжі Європи, Азії та Африки. У нашій країні цю гарну рослину можна зустріти здебільшого в Криму.
У давнину її присвячували морській німфі Нереїді. Можливо, сталося це тому, що олеандр потребує багато води, тому оселяється біля неї.
Назву рослині дав Діоскорид - давньоримський лікар, який описав багато лікарських рослин.
Іще в ті часи було відомо, що рослина ця отруйна для собак, віслюків, мулів та інших тварин, але особливо для овець і кіз.
Отруйними є всі її частини - листя, квіти, гілки та кора. До того ж послабити цю отруйність не можна: не зарадять ані варіння, ані сушіння. У Ніцці селяни, наприклад, використовують порошок із кори й деревини олеандра як отруту для пацюків.
Небезпечна ця рослина й для людей. Так, приємний солодкавий запах-її може стати причиною запаморочення та сильного й тривалого головного болю.
До нас дійшла й оповідь про солдатів Наполеона, які отруїлися м'ясом, смаженим на шампурах із гілок олеандра. Із дванадцяти восьмеро загинули, інші ж четверо довго й тяжко хворіли.
Разом з тим олеандр використовують у медицині. Наприклад, олеандрове вино вживають у разі зміїного укусу.
Про олеандр як лікувальний засіб знав і класик медицини Гален.